Та сама я. Джоджо Мойес

Чтение книги онлайн.

      – Тож як ви познайомилися? – запитала я, сьорбаючи гарячий рамен.

      – З Леонардом? Я була його масажисткою. – Жінка зробила паузу, ніби чекаючи, що я буду шокована, але коли цього не сталося, опустила голову й продовжила: – Я працювала у «Сент-Реджіс». Вони щотижня посилали до нього масажиста – зазвичай Андре. Він просто чудовий. Але одного дня Андре захворів, тож я поїхала замість нього. Думала, він типовий чоловік з Волл-стрит. Більшість із них, розумієш, повні лайна. Вони тебе навіть за людину не вважатимуть. Не привітаються, навіть не розмовлятимуть із тобою… Деякі з них просять… – вона перейшла на шепіт, – щасливого фіналу. Розумієш, про що я? Мовби ти проститутка. Тьху. Але Леонард, він був дуже люб’язним. Коли я прийшла, він потиснув мені руку, запитав, чи я не хочу англійського чаю. Йому дуже сподобався мій масаж. Це було одразу зрозуміло.

      – Що зрозуміло?

      – Що вона вже давно його не торкається. Його дружина. Це було очевидно. Вона була холодною, холодною жінкою. – Аґнес опустила очі. – А він дуже страждав. У нього боліли суглоби. Це було ще до Натана. Натан був моєю ідеєю. Щоб Леонард був сильним та здоровим. Але в будь-якому разі я просто хотіла зробити йому хороший масаж. Навіть затрималася більш ніж на годину. Я слухала його тіло. Він був неймовірно вдячний. І тоді він попросив мене приїхати й наступного тижня. Андре не дуже зрадів, але що ж я могла зробити? Тоді я почала їздити до нього двічі на тиждень. Іноді він запрошував мене на чай, і ми розмовляли. А потім… Було складно. Тому що я зрозуміла, що закохуюсь у нього. Це заборонено.

      – Як лікар і пацієнт. Або вчитель і учень.

      – Саме так. – Аґнес зробила паузу, щоб покласти галушку до рота. Я ще ніколи не бачила, щоб вона так багато їла. Вона пережувала. – Але я не могла припинити думати про цю людину. З таким сумом. І з такою ніжністю. Він був такий самотній! Урешті-решт я сказала Андре, щоб він поїхав замість мене. Я не могла продовжувати.

      – І що сталося потім? – Я припинила жувати.

      – Леонард приїхав до мене додому! До Квінсу! Він звідкись дізнався мою адресу й приїхав до мене на своїй великій машині. Ми з подругами сиділи на пожежній драбині й палили цигарки, і тоді він вийшов з автомобіля й сказав: «Я хочу з тобою поговорити».

      – Як у «Красуні»!

      – Так! Саме так! Коли я підійшла до нього, то побачила, що він був дуже сердитий. Він запитав: «Я тебе якось образив? Я ставився до тебе неналежним чином?» Я похитала головою. Він ходив туди-сюди, а потім заявив: «Чому ти більш не приїздиш? Я більш не хочу Андре. Я хочу тебе». І тоді, як ідіотка, я розплакалася.

      Я дивилася, як її очі наповнюються сльозами.

      – Я розплакалася просто посеред вулиці, посеред дня, поки мої подруги дивилися. Я відповіла: «Я не можу сказати». І він знов розізлився. Він запитав, чи його дружина грубо повелася зі мною. Чи щось сталося на роботі. Нарешті я зізналася: «Я не можу більше приїздити, бо ви мені подобаєтеся. Дуже подобаєтеся. Але це геть непрофесійно. А я не можу СКАЧАТЬ