Одна хвилина для нісенітниць. Ентоні де Мелло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Де мені знайти достойного Майстра, коли я повернуся в свою країну?

      – Ще не було жодної хвилини, коли б ти не перебував у присутності такого.

      Учень був спантеличений цими словами.

      – Просто придивляйся до своєї реакції на все: на птицю чи на лист дерева, на сльозу або посмішку —

      і вже одне це стане твоїм Майстром.

***

      Майстер в жодному разі не був поборником етикету й хороших манер, але у його поводженні з іншими завжди була присутня природна поштивість і благородство.

      Його молодий учень якось вилаяв вуличного регулювальника, коли одного вечора відвозив Майстра додому. У своє виправдання учень сказав таке:

      – Краще вже я буду самим собою і не стану приховувати від людей, як почуваюся. Ввічливість – ніщо інше, як надимання щік повітрям.

      – У твоїх словах є сенс, – приязно відповів Майстер. – Але саме надуті повітрям шини нашої автівки пом’якшують наше просування дорожніми вибоїнам.

***

      Рідко коли Майстер бував настільки красномовним, як тоді, коли попереджав проти сили слів обворожувати і напускати ману:

      «Стережіться слів, – казав він. —

      Тієї ж мити, як ви відвернетеся,

      вони почнуть жити своїм власним життям;

      вони засліплять,

      загіпнотизують,

      затероризують, —

      заведуть вас на манівці

      від реальності, яку представляють, —

      і змусять повірити у власну реальність».

      Світ, який ви бачите,

      це не Царство, яким його бачать діти,

      але світ, складений з уламків,

      розбитий на тисячі фрагментів

      силою слова…

      Це ніби кожну океанську хвилю

      бачити окремішньою й відділеною

      від тіла океану.

      Коли слова і думки стишуються —

      розквітає увесь Всесвіт —

      непідробний, цілий і єдиний —

      І слова стають тим,

      чим вони завжди мали бути:

      нотами – а не музикою,

      меню – а не стравами,

      дороговказом – а не кінцем подорожі».

***

      Одного разу, коли Майстер розповідав про гіпнотичну силу слів, хтось вигукнув з задніх рядів:

      – Ти мелеш дурниці! Якщо я скажу: «Бог, Бог, Бог» – це зробить мене божественним? А якщо я скажу: «гріх, гріх, гріх» – це зробить мене негідником?

      – Сядь, де сидів, вилупку! – сказав Майстер у відповідь.

      Але чоловік розлютився так, що навіть втратив дар мови. А оговтавшись, вибухнув потоками лайки в бік Майстра.

      На що Майстер з виглядом щирого каяття відповів:

      – Прошу мене вибачити, пане, я забувся. Я щиро вибачаюсь за мою непростиму хибу.

      Одразу ж той чоловік заспокоївся.

      – Що ж, от вам і відповідь: знадобилося всього лише слово, щоби вивести тебе з себе, і ще одне – аби привести до тями, – сказав Майстер.

***

      Якось Намісник, полишивши свою поважну резиденцію, прибув до Майстра з вимогою, аби СКАЧАТЬ