Одна хвилина для нісенітниць. Ентоні де Мелло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ правдивим, – казав він, – якщо цього ніхто не захотів підняти на сміх?»

***

      В свої молоді роки Майстер був політичним активістом і якось мав очолити антиурядовий марш протесту. Тисячі людей полишили свої домівки й роботу, аби приєднатися до заворушень.

      Та не встиг марш розпочатися, як він закликав людей розходитися.

      «Ти просто не можеш цього зробити: цей марш планувався за багато місяців до того, й багато людей заплатили за нього дорогу ціну. Вони звинуватять тебе в непослідовності», – чув він від своїх збуджених послідовників.

      Але Майстер був незворушним: «Я є відданим прихильником не послідовності, а Істини», – сказав він.

***

      Єдина причина, учив Майстер, чому люди настільки нещасні – вони думають, що нічого не можуть змінити.

      Йому особливо подобалася історія про чоловіка, який каже продавцеві: «Цей транзисторний приймач, що ви продали мені, просто чудовий в плані якості звука; але я хочу обміняти його на інший, який транслює цікавіші програми».

***

      – Чого ти прагнеш?

      – Миру, – відповів гість.

      – Тим, хто прагне захистити своє «его», справжній Мир принесе лише неспокій.

      А одній групі віруючих, що прийшли повитріщатися на нього й попросити благословення, він сказав із пустотливою усмішкою: «Нехай світ Божий назавжди лишить вас спокою!»

***

      Повернувшись із подорожі, Майстер поділився одним дорожнім враженням, яке йому видалося алегорією самого життя.

      Під час короткої зупинки він підійшов до вуличної закусочної, де вже були виставлені страви: смачні супи, пахучі каррі, й різноманітні наїдки, від яких просто неможливо було відвести очей.

      Він замовив суп.

      – Ви з цього автобуса? – запитала у нього огрядна продавчиня. Майстер кивнув.

      – Тоді супу не наллю – не просіть.

      – А як щодо гарячого каррі з паровим рисом? – здивувавшись її відповіді, спитав Майстер.

      – В жодному разі, якщо ви з цього автобуса. Можете взяти бутерброди. Я готувала ці страви увесь ранок, а на те, щоб з’їсти їх, у вас є не більше десяти хвилин. Я не хочу, щоби ви їли те, чим не зможете по-справжньому насолодитися, через брак часу.

***

      У Майстрові не було нічого бундючного чи пафосного. Дикий, розкотистий регіт повсякчас переривав його мову, що неабияк бентежило тих, хто сприймав усерйоз власну духовність – і самих себе.

      Один розчарований відвідувач висловився про нього так:

      – Цей чоловік – блазень!

      – Аж ніяк, – сказав у відповідь Майстрів учень. – Ти не помітив головного: блазень заставляє тебе сміятися над ним, а Майстер робить так, щоби ти посміявся над собою!

***

      – Як можна навчитися довіряти Провидінню?

      – Довіряти Провидінню, – сказав Майстер, – все одно, що зайти в дорогий ресторан, не маючи жодного цента в кишені, і з’їсти десяток устриць з надією знайти перлину, щоби оплатити рахунок!

***

      Учнів СКАЧАТЬ