Одна хвилина для нісенітниць. Ентоні де Мелло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ праці за низьку платню. Коваль негайно почав наставляти парубка: «Вихопивши залізяку з вогню, я хутко покладу її на ковадло, а коли кивну головою, – ти не барись і бий по ній молотом». Учень зробив точнісінько так, як зрозумів із ковалевих слів. А вже наступного дня він сам був сільським ковалем.

***

      Одному учневі, який страшенно боявся помилятися, Майстер сказав:

      «Ті, хто не помиляються, роблять найбільшу помилку з усіх – вони не пробують нічого нового».

***

      – Скажи-но мені, – запитав Майстра атеїст. – Чи є Бог – Реальність?

      На це Майстер відповів так:

      – Якщо хочеш, аби я був абсолютно чесним з тобою, тоді я не відповідатиму.

      Пізніше учні взялися допитуватися, чому він не дав відповіді.

      – Тому що його питання не має відповіді, – сказав Майстер.

      – Тож ти – атеїст?

      – Звичайно, ні. Атеїст робить помилку, заперечуючи те, про що не можна сказати нічого.

      Зробивши паузу, щоби його слова дійшли до учнів, він додав:

      – Теїст однак робить помилку, стверджуючи це.

***

      – Відкрий таємницю твоєї незворушності.

      Відповідь Майстра:

      – Щиросердна співпраця з невідворотним.

***

      Майстер з учнем якось наткнулися на сліпого, що сидів обабіч дороги й просив милостиню.

      – Подай цьому чоловікові, – сказав Майстер. Учень кинув монету в його шапчину.

      – Тобі слід було торкнутися своєї шапки на знак поваги, – сказав Майстер.

      – Чому?

      – Так завжди слід робити, коли даєш милостиню.

      – Але ж він все одно нічого не бачить.

      – Може – так, а може, й ні, – відказав Майстер. – Можливо, він тільки вдає з себе сліпого.

***

      Монастир з часом став перенаселеним і вже потребував більшого приміщення, тому один багатій виписав чек на мільйон доларів і поклав його перед Майстром. Той узяв чек у руки із такими словами:

      – Дуже добре. Я прийму його.

      Багатій лишився незадоволений: сума була чималенькою, а Майстер навіть не подякував йому.

      – У цьому чеку мільйон доларів, – нагадав він.

      – Авжеж, я помітив.

      – Навіть при тому, що я чоловік заможний, це все ж величезні гроші.

      – То ти хочеш, щоб я тобі подякував?

      – Ти просто зобов’язаний це зробити.

      – Хіба це я маю дякувати? Вдячним має бути той, хто дає.

***

      Майстрове ставлення до служби соціальної допомоги хоч кого могло збити з пантелику. Часом він підтримував це починання обома руками. А іноді виказував до нього повну байдужість.

      Пояснення, які він давав своїй непостійності, були не менш загадкові.

      Він казав:

      «Той, хто хоче робити добро, має стукати в двері. Для того, хто любить, – двері завжди відчинені».

***

      Якось СКАЧАТЬ