Куля для вовкулаки. Юрій Сорока

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ за сприятливих обставин все могло б чудово скластися для того, хто замислив подібне.

      – Хто ця наволоч?! – голос Івана Нагнибіди лунав глухо, а інтонація не віщувала невідомому заколотнику нічого доброго.

      – А це якраз друге питання, – розвів руками Семен. – І відповіді на нього я поки не маю.

      – Як не маєш? – блиснув оком кошовий. – Тобто все тобою розказане – лише припущення? Жодних імен?

      – Я не характерник, батьку, – широко посміхнувся Паливода. – Не чарівник. А людина, яка замислила проти тебе недобре, має достатньо засобів, щоб відбити зайвий інтерес у будь-кого, хто ставитиме незручні запитання. Тож розпитати не зміг, не гнівись. Проте…

      – Що? – кошовий сопів, немов ковальський міх.

      – Проте я люблю обдумувати свої кроки наперед. Тож коли кошовий отаман каже, що Семен Паливода є одним із блазнів, які вирішили надерти один одному чуба, я розумію, що роблю все вірно. Адже ніхто не здогадався про справжні мотиви моєї вистави.

      – Вистави?

      – Я про поєдинок. Адже не задля пустої слави, навіть не заради виграшу коштовної шаблі було розпочато двобій, батьку!

      – Для чого ж? – Нагнибіда слухав Семена, лише час від часу вставляючи короткі запитання.

      – Для того, щоб моя поява на Січі була помічена. Так швидше розійдуться розмови, що Семен Паливода привіз украдені в кошового отамана гроші. Тисячу флоринів.

      – Тобто ти хочеш сказати, що крадіжка уже не є нашою таємницею? – блиснув оком кошовий.

      – Саме це, батьку.

      – Але ж ми домовлялись!

      – Так було потрібно і про це мав подбати мій помічник, Микита. Ти мав змогу бачити його під час нашого минулого візиту.

      Кошовий, пригадуючи, похитав головою.

      – Так, пам’ятаю. Хлопчина в чернецькій сутані. Здається, бурсак.

      – У минулому. Козацьке життя йому більш до вподоби. Отже, він розповів натовпу про крадіжку. Для тебе новина зараз несе більше позитиву, ніж негативу, адже гроші повернуто в казну. А людина, про яку ми говорили, отримала приховане повідомлення – її викрито. Якщо додати той факт, що його найманець, той самий «будівничий», зник без сліду, у нього достатньо причин для тривоги.

      – А він зник без сліду?

      Паливода дістав люльку і посміхнувся.

      – Не для всіх. Дехто в Черкасах знає про його місцезнаходження достеменно. Але не наш злочинець. Тож маю всі підстави сподіватись, що саме цієї ночі він полишить Січ. Радив би, не привертаючи зайвої уваги, розіслати у степ дозори. Клянусь гонором, до ранку ми дізнаємось, хто замислив зжити тебе зі світу.

      Кошовий вибив згаслу люльку до ніжки столу, відкашлявся і владним голосом покликав:

      – Джуро! А ходи-но сюди, скурвий сину…

      Розділ ІV

      Плавні, які неподалік від острова Базавлук СКАЧАТЬ