Куля для вовкулаки. Юрій Сорока

Чтение книги онлайн.

      – Що це? – Нічого не розуміючи, Нагнибіда підвів очі на Семена.

      – Прочитай.

      Кошовий розгорнув сувій і заходився читати. В міру того як пробігав очима рядки, обличчя його ставало все більш похмурим, а зрештою, очі почали метати блискавиці. Нарешті скочив на ноги, пожбурив пергамент на долівку й забігав світлицею.

      – Чорт забирай, це вже занадто! Хто це писав?!

      – Ти, батьку.

      – Що?! – Нагнибіда гаркнув з такою силою, що в прочинених дверях з’явилась голова джури. За мить вона зникла після сповненого праведного гніву крику: – Геть, скурвий сину!!!

      – Заспокойся, батьку, – здійняв руки з поверненими вперед долонями Семен. – Я все поясню.

      – Звичайно, поясниш! Що за маячня? Мій лист до бейлер-бея1 Анатолії з попередженням про майбутній похід козаків морем до його берегів?! Та це ж на голову не налазить! Я, матері його ковіньку, не міг такого написати!

      – Звичайно, не міг. Але погодься, підпис твій. Його можна порівняти з будь-яким листом, що зберігається у військовій канцелярії. Можеш бути впевненим, ніхто не відрізнить.

      – Але як?! Я не розумію! – пика кошового почервоніла, віщуючи максимальну ступінь обурення.

      Семен зітхнув.

      – Підробка. Але підробка майстерна. Втім, лист мав з’явитись лише після того, як тебе звинуватили б у крадіжці тисячі флоринів з військової казни. Думаю, на фоні такого звинувачення він мав стати зерном у благодатному ґрунті. Та й тема листа дуже вже кричуща, щоб надто ретельно досліджувати автентичність підпису. Людина, яка його писала, надає туркам інформацію про час уторгнення запорізької флотилії, міста, які планується атакувати, а також кількість козаків, які братимуть участь у рейді. Це зрада. У будь-якому випадку люди, що після отримання турками листа вирушать у похід, – смертники.

      Кошовий спробував узяти себе до рук, упав у крісло і, слухаючи Семена, голосно засопів.

      – Для чого? Для чого давати туркам можливість розбити нас у такий підлий спосіб?

      Семен знизав плечима:

      – Війна підла річ, батьку. Ти пройшов стільки бойовищ, не тобі розповідати цю прописну істину. Проте ми маємо справу з іншим випадком. Лист навряд чи мав попасти на квітучі береги Анатолії.

      – Але ж…

      – Все робилось не для розгрому запорожців.

      – Для чого ж? Семен зітхнув.

      – Копають безпосередньо під тебе, хіба не очевидно?

      – Як?! Хто?! – Нагнибіда, який почав було заспокоюватись, знову зірвався на крик.

      Семен посміхнувся посмішкою вдоволеного кота:

      – Це два запитання. Якщо дозволиш, почну з першого.

      – Кажи, не муч!

      Тепер прийшла черга піднятися з лави Семену. Він пройшовся кімнатою, заклав руки за спину й повернувся до кошового.

      – Отже, батьку, на початку хочу повернутись трішки в минуле. Щоб картина нашого дійства стала для тебе більш зрозумілою. СКАЧАТЬ