Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори. Михайло Ломацький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ще того цвіту не знайшов. Кажуть, що його знайде той, хто з погибших тут у живих залишився. Він прожене тоді зі Шпиць Чорного духа й Шпиці знову стануть такими, якими були колись: зазеленіють і квіточками закосичуться. Прийдуть вівчарі з овечками, заспівають і в сопілки заграють, озвуться похоронним голосом трембіти для тих, що колись тут погинули в боротьбі з чорними і злими силами».

      «Чи ж діжду я того часу?» – Спитав себе Лукин. Потім, з надумою, подався геть з камінних Шпиць…

* * *

      Хотілося Лукинові побути раз на Шпицях у ніч перед св. Іваном. Пішов туди. Була ясна, безхмарна ніч. Чорногору огорнула казка гірської ночі. Все, що вднину спало десь у гірських нетрях, вийшло наверх, заговорило нелюдськими голосами і, здається, опанувало гори. На Шпицях зароїлося від людей. Були там люди з одної і другої сторони Чорногори. Були старі й молоді. Були знахорі й ворожбити. Були чарівниці і чередільники. Всі вони шукали тут чарівного зілля і корінців. Заглядали в усі щілини скал, хотіли знайти цвіт папороті. Вона є лише тут і зацвітає в цю ніч. Щасливий був би той, хто б знайшов цвіт папороті. Біда лише, що його нелегко знайти. Погані духи закривають його перед людськими очима. Лукин ходить по Шпицях, нічого не шукає, а лише розглядається на всі сторони. Хоче все бачити й чути. От побачив Лісних і Мавок. Вони живі квіти гір. А з-за високої скали почув ніби спів. Але це не був спів. Ні! Це був крик, сміх і регіт. Підійшов ближче до скали й побачив те, чого напевно б не схотів бачити. Он там, у затінку, завели свої хороводи відьми зі щезниками. Хотів зразу відійти від скали, щоб не дивитися на ту «нехар». Але зробив кілька кроків в сторону, а тут вже на його плечах сидить одна з відьом. Регочеться і кричить:

      «Ось, знайшла тебе мій голубчику! Тепер не вислизнеш уже з моїх рук! Не втечеш від мене!»

      Лукин зразу пізнав по голосі відьму з-над Черемошу. Що ж йому тепер робити? Як скинути з плечей відьму?! Нема Чугайстра, щоб звільнив його від неї. Пропаде. Руки відьми, як залізні кліщі. Біжить з відьмою на плечах у сторону ліса й кричить. Думає, може почують його Лісовики й поможуть скинути з плечей відьму. Але нараз вискакує з-за скали друга відьма. Молода й незвичайно гарна. Побачила Лукина й захотіла відбити його для себе. Відьма на плечах Лукина закликає на допомогу щезників. Суматоха, крик і бійка. Не знати, хто за ким, а хто проти кого. Люди й духи змішалися з собою. Не знати хто кого переможе. Справжній відьомський шабаш на Шпицях. Лукин кидає собою сюди й туди, та не має бідняга сили ні змоги вирватися з суматохи. Все тут у русі і в криках, пропала нічна тиша. Побудилися і орли на шпилях скал, кричать, літаючи понад ними, ревуть і виють звірі в лісах… Ось уже й буря звіялася. Ожили, зі сну прокинулися, дрімучі ліси. Зашуміли, закричали нічні птахи. Застогнала Говерля, відозвався Піп-Іван. Оце святоіванівська ніч на Шпилях. Повна чуд і див… Нараз, що це? Якийсь голос, мов грім ударив у скали Шпиць. Усе затряслося і затихло, заніміло. Це певне закричав Чорний дух – володар Шпиць. Була «бизівно» північ. СКАЧАТЬ