З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      Уже й пироги похололи, а вона все в погрібнику в окруженії держить. Сидю я за діжкою з сирівцем, куняю.

      Кум і каже:

      – Як знаєш, – каже, – Свириде, а я до своїх пробиватися буду. У моєї Христі теж сьогодні пироги.

      – Дивись, – кажу, – куме, тобі видніше. А краще не ризикувати завидна, хай як смеркне.

      – Що ти, Свириде, як смеркне? Та які ж смерком пироги?

      Перехрестився кум і рвонув в н-ському направленії. I таки пробився в расположеніє своєї Христі. Щоправда, рогачем його таки контузило, але з ніг не збило!

      А я аж до вечора в окруженії за діжкою з сирівцем просидів. Тільки ввечері уласкавилась трохи Лукерка; підходить, одчиняє погрібника:

      – Сидиш? – каже.

      – Сидю! – кажу.

      – Iди ж хоч галушок попоїж, а то охлянеш!

      – Кинь, – кажу, – рогача, тоді вийду!

      Бойова була покійниця!

      Було з нею й стратегії, й тактики. Де ми з кумом тільки не маскувались: і в картоплинні, і в коноплях. Та обнаружить було враз! Обнаружить – і витіснить! Та тіснить було аж до водяного рубежа, до річки. А ми з кумом плавати не вміли, стоїмо у водяному рубежі на дистанцію, щоб рогачем не дістало. Стоїмо, мокнемо.

      А вона:

      – Мокнете?! Мокніть, іродові душі, я з вас конопель натіпаю!

      Та після такої практики мені з отими гнидяними хрицями й робити не було чого. Шкода – кума нема: ми б з ним у соєдінєнії не те б показали.

      Кум і льотчик кріпкий був. Ас!

      Трусимо ми якось кислиці з кумом. Повилазили на дерево й трусимо. А кислиця висока була, розложиста. Фашисти, кляті, зрубали її. Лукерка в пелену кислиці збирає. Трусили, трусили, – хе, думаємо, закуримо. Люльки в зуби, кум огню креше…

      Коли це знову як бахне:

      – Знову за люльки!

      Так ми з кумом, як стій, з кислиці у піке. Кум таки приземлився, хоч і скапотував, а я з піке – в штопор, із штопора не вийшов, протаранив Лукерці спідницю й урізавсь у землю! За півгодини тільки очунявся, кліпнув очима, дивлюсь; ліворуч стоїть кум, аварію зачухує, праворуч Лукерка з цеберкою води. Ворухнувсь – рулі повороту ні в руках ні в ногах не дєйствують, кабіна й увесь фюзеляж мокрі-мокрісінькі…

      – Живий, слава богу! – кум каже.

      А Лукерка:

      – Був би, – каже, – він живий, якби не моя кубова спідниця! Хай скаже спасибі спідниці, що затримала, – угруз би був у землю по самісінький руль глибини! Ех, льотчики, – каже, – молодчики!

      А ви кажете, чи не злякався я трьох гітлерівців!

      Після такої практики?! Таке й вигадаєте!

      – А що тепер поробляєте, дідусю?

      – Прийшли наші, – я демобілізувався. Дуже швидко німці тікають, не наздожену. Хай уже молодші гонять. А я оце дітлахам у дитячий садок пищики роблю. Такі ж утішненькі дітоньки! Та колгоспну череду з евакуації виглядаю. Треба випасати, треба відбудовувати після СКАЧАТЬ