Маклена Граса (збірник). Микола Куліш
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Маклена Граса (збірник) - Микола Куліш страница 25
Название: Маклена Граса (збірник)
Автор: Микола Куліш
Издательство: Фолио
Жанр: Драматургия
Серия: Шкільна бібліотека української та світової літератури
isbn: 978-966-03-5461-6, 978-966-03-6072-3
isbn:
– Бачили, половина комнезамів пухлі ходять?
– Аякже! Стоножку Івана питав, чом їх не рятує комуна.
– Ну?
– Мовчить.
– Невже мовчить?
– Ані слова. Мовчить та ще гірше пухне.
– Кумедія, хи-хи-хи…
– Отож, кажу, чи чужого хліба об’ївся, кхи-кхи-кхи…
Приспівували:
– Радуйся, невєсто неневєстная!
– Собак їдять.
– Так їм!
– Котів.
– Отак їм!
– Радуйся, невєсто неневєстная!
Задзвонив годинник.
Хтось (почислив). Раз, два, три… сім, вісім.
Гиря вийшов із другої хати:
– Кінчайте, сестриці, бо вже ніч.
Всі (загомоніли). А пора!
– Авжеж, пора!
Стали розходитись.
– Спасибі, сестриці, за акафіста!
– І вам (до Гирі), Гнате Архиповичу! За просвіщеніє…
У сінях.
– А сніг! А мете!
Розійшлися. Монашки – як тіні. Тихо погасили свічечки, безгучно вийшли в другу хату. Гиря підійшов до глухонімого, на кивах, на мигах показав йому:
– Ну, а ти чого стоїш? Цібе на сторожу!.. Що? Ага, пайку ждеш, їсти хочеш. Дам, дам… Тільки трошки дам, щоб не спав та злий був. Краще будеш стерегти… (Причинив двері в чуланчик, гукнув.) Лизю! Уріж там Ларивонові скибку хліба. Чуєш?
Увійшла Лизя у шовковій юпці, на високих каблуках. Гиря до неї:
– Уріж, кажу, Ларивонові… Та що це ти моду взяла прибиратися щовечора, як на весілля? Що це за норови на тебе напали?
Лизя. Які там норови? Ще що видумайте!
Гиря. Та ще й набілилася?
Лизя. Пхи!.. Ще що видумайте!
Гиря. Зараз скинь! Люди приходять акафіста слухати, а вона… Одразу чутки рознесуть, що ми барахла за хліб наміняли…
Лизя. Та коли ж я приберуся? Вже два тижні, як той акафіст читається…
Гиря. Тоді, як голод перестане, а тепер не смій!
Лизя. Пхи! Як голод перестане. Ще що видумайте! Он Килька Годованого щодня прибирається.
Гиря (повів очима). Я тобі кажу. Чуєш?
Лизя взялася краяти хліб.
Багато не ріж! Та не криши, чуєш?.. Дай-но сюди крихти!
Лизя одкинула ножа.
Та не сердься! От повечеряємо, тоді й прибирайся. Занавісь вікна й хорошись собі хоч до ранку, аби тільки ніхто не бачив…
Лизя. Та я тільки приміряла, а ви вже й на крик.
Гиря. Ну годі, не сердься! Бач, усього понамінював тобі.
Лизя. Пхи! Он у Кильки Годованого барахла ще більш нашого. У неї пахощі французькі й гітара…
Гиря. Ну нічого. От скоро я поїду в город і куплю тобі знаєш СКАЧАТЬ