Маклена Граса (збірник). Микола Куліш
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Маклена Граса (збірник) - Микола Куліш страница 21

СКАЧАТЬ – провокація… У церкву, кажуть, коней навели… Я зразу не добрав діла, а тоді подумав-подумав: це ж вони все село нам зворушать, а найпаче багатіїв отих – Гирю, Годованого… Добре, що догадався – трах-тара-рах, погнав парнишку і сам оце…

      Панько. Дурниці! Ніякої воєнної небезпечності… Просто баби понапивались опію релігії та й плещуть язиками…

      Копистка. Ой, не кажи! Такого, брат, наплещуть, що аж-аж… Треба побігти наглянути. Найпаче до Гирі під двір, до Годованого.

      Панько. Плюньте й розітріть!

      Копистка. Не можна!.. Не будь Гирі, Годованого – наплював би, а так… Чує моя душенька…

      Панько. Не ходіть – є йтересніше діло. Копистка. Я на хвилинку! Тільки до Гириного двору… Я зараз!

      Уже взявся Копистка за клямку, як тут Панько пляшку з-під поли на стіл та:

      – Вип’ємо, дядьку Мусію?

      Копистка (очізабігали). Ні, я, мабуть… побіжу. (А сам за кисет, ще й дідові дав.) Ось тільки закурю… і побіжу.

      Стоножка. Поспієте, сваток! Сідайте, товаришу секретар!.. Ганно! Чи нема у тебе там…

      Ганна настовбурчилась.

      (Він до неї стиха.) Товариш же секретар наш… Зранку не їли… і той…

      Ганна. Одної лише капусти дві чи три пелюстки, а більш нічогісінько…

      Панько (уші чуткі). Дайош, тітко, й капусти! Аби в животі було чим подряпати…

      Стоножка. Треба ж, як-то кажуть, по-братськи…

      Дід Юхим, кахикнувши, пішов до припічка.

      А ви, тату, куди?

      Дід Юхим Та я вже, сину, їв…

      Стоножка. Ага, ото й добре…

      Панько (наливши Стоножці). Хазяїну! Пожалуста…

      Стоножка. Нашому брату й не годилось би тепер пити, та вже нехай нам радянська влада простить…

      Панько. Саме тепер треба пити… Чому? А тому, що в самогоні хліб є, так би мовити, – сила, а ми без хліба… Сьорбаніть, дядьку Мусію.

      Копистка (повагавшись, взяв чарку, вихилив, сполоскав зуби). І не пив би, дак через зуби… Крутять і крутять, немов у них контра завелась…

      Ганна. А за монашками хто брався бігти?

      Копистка (мов не до нього було сказано). Гм… Ми випили, а за діда забули…

      Стоножка. Та той… Вони он закуняли.

      Копистка. Не годиться так… А знаєте, що я надумав?.. Як був я в городі, то бачив, як ушановували трудових героїв… Ой ловко вийшло! Предсідатель таке слово сказав, що аж-аж… Каже: «Спасибі, товариші, що потрудилися для совіцької власті. Скільки віку, – каже, – вона вас не забуде».

      Стоножка. А хто ж вони за люди, оті герої?

      Копистка. Думаєш, пани? Наш брат, трудовий елімент! Один дідок був з робочих – так його на руках гойдали… їй-бо! Щоб не пити оце по-дурному, даваймо діда Юхима вшануємо? Га?

      Панько. А це – кумедія буде… Дайош!.. Гей, діду!

      Копистка й Стоножка (до діда). Діду Юхиме!

      – Тату!

      Дід Юхим Га-га!

      Копистка. СКАЧАТЬ