Маклена Граса (збірник). Микола Куліш

Чтение книги онлайн.

      – Здрастуйте-е!

      Копистка. Здрастуй, мамашо!

      Орина. З п’ятінкою вас усіх святою… Бачте, – по миру побираюся… До кого не прийду – гонять, лають… Такий голод. Голод-голод…

      Панько. Голод скрізь, бабо.

      Орина. Та я оце й подумала: завітаю до комітетських. Хоть самі вони без хліба, дак хоть тепле слово скажуть…

      Стоножка. Чи не зосталося там капусти?

      Ганна (тільки пальцями хруснула). Нема.

      Копистка. Ну то хоть випий, мамашо!..

      Орина (випила). Хай же вам, мій таточку, Боженька за це та ласку духу свого пошле!

      Копистка. От якби він замість духу та лантушок борошна кинув! А духом ми вже давно живем, мамашо.

      Ганна. А то правда, Орино, що ти, кажуть, кота зварила?..

      Копистка (аж рукою замахнувся на Ганну). А ще про що спитай! Ну й кручена…

      Стоножка. Ганно!

      Дід Юхим Та вдар її, Йване!

      Орина (заплакала). Коли ж п’ятеро, вірите… Од першої Пречистої без хліба… А тут і Оленка померла. Люди присікались – якби, кажуть, рідну доньку, то не поховала б без батюшки… А я, от побий мене Боженька, таточку, не чужа Оленці… Аж тепер признаюся: у житі родила, принесла й сама собі підкинула.

      Панько (кулаком об стіл). Не йтересно! Годі!.. Набридло мені усе це… Щодня у сільраді: той помер, той помирає, а той пухне… Дурні ми були, що хліб дали вивезти! Ходили, шукали, трусили, а що нам за це? І обще революція не йтересна стала, от!..