Отроки княжича Юрія. Петро Лущик
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Отроки княжича Юрія - Петро Лущик страница 12

Название: Отроки княжича Юрія

Автор: Петро Лущик

Издательство: Фолио

Жанр: Историческая литература

Серия:

isbn: 978-966-03-7970-1

isbn:

СКАЧАТЬ кивнув головою.

      – Це політика, воєводо, – сказав він. – Нам, простим смертним, не дано зрозуміти, про що думає князь, чи то вирішуючи йти походом на Польщу, чи то беручи у невістки дочку свого тепер вже померлого ворога. А нам з тобою залишається лише виконувати княжу волю – то у похід, то на весілля.

      Звістка про те, що Глібові знову доведеться покинути сім’ю і поїхати у краї, про які і у Злати, і в Добрави було лише одне уявлення: «це далеко», захоплення не викликало. Але жінки не подали виду. За все спільне життя (а Добрава і Гліб знали один одного чи не від того часу, як почали усвідомлювати себе) і мати, і жона звикли до його військової служби.

      Життя протікало звичним, наперед визначеним руслом: Гліб постійно пропадав серед своєї дружини, намагаючись найкраще підготуватися до далекої дороги; Богумил вислуховував настанови князя, щоб не впасти в очах майбутнього родича; Юрій же, навпаки, намагався виглядати байдужим, неначе всі ці приготування стосувалися будь-кого, але не його.

      Ніхто з них не знав, що їхня участь у поході була поставлена під сумнів не ким-небуть, а самою княгинею. Констанція Угорська із самого початку противилася родичанню свого сина з «невісткою із Тмутаракані», як вона сама висловлювалася (хоч сама Тмутаракань була зовсім в іншій стороні); їй було миліше поріднитися з П’ястами .[13] Зрозумівши, що з чоловіком не має сенсу сперечатися, вона засумнівалася у здатності отроків [14] виконати цю місію.

      – Ти впевнений у Глібові? – запитала вона якось після сніданку.

      – Ти сумніваєшся у ньому? А у Богумилі не сумніваєшся? – здивувався Лев.

      – Богумил боярин. Він відданий тобі, а Гліб… Звідки він взявся? Я дивуюся твоїй легковажності, Леве. Узяти якогось простолюдина, невідомо якого походження і поставити для охорони нашого сина – твого наступника! І довірити йому привезти наречену. Не розумію!

      – І Гліба, і Богумила вибрав сам Юрій, і ми маємо поважати його вибір, – відказав Лев. – Щодо походження Гліба, то знай, що його мати походить з роду воєводи Звягеля.

      – Воєводою можна будь-кого призначити, – вставила Констанція. – Як і ти призначив того ж таки Гліба.

      – Не будь-кого, – заперечив князь. – А лише найдостойніших. І Гліб є саме таким. А щодо бояр… Ти ж знаєш, що найбільше мій батько воював не проти монголів чи тевтонців, а саме проти бояр. Це вони змусили його матір з маленькими синами втікати то до Кракова, то до твого діда Андраша. Та й ставши князем, батько увесь час змушений був побоюватися бояр. Не надійні союзники! Свого часу він говорив мені, що краще вже мати їх серед своїх ворогів, аніж союзників. Тому й опирався на воєвод, яких сам же і підносив. Так роблю я також, так поступає і наш син. Ми повинні довіряти йому більше.

      Не відомо, чи переконали слова чоловіка Констанцію, але більше вона не піднімала це питання. Натомість візити Богумила до княгині почастішали; жінка захотіла убезпечити майбутній похід від будь-яких несподіванок, хоч за це боярин не відповідав.

      Але СКАЧАТЬ



<p>13</p>

П’ясти – князівська і королівська династія в Польщі.

<p>14</p>

Отроки – молодша дружина у княжому війську.