Біла ріка. Сергій Дячук

Чтение книги онлайн.

      Мала швидко взула чоботи на босу ногу, вдягла кожух і запалила лампу. Коли догнала колядників, то пішла перша вгору, до лісу, мов світлячок: вогник пострибував і часом губився між віття дерев. П’яні діди щось собі говорили і сміялися, один упав у сніг, двоє його на силу поставили на ноги, сміючись. Так вони один за одним, хитаючись у різні боки, зникли у лісі. Вогника вже не було видно в лісі, лише долітали співи, уривки коляди. Онуфрій з Іваном вийшли з хати, проводжаючи стриїв очима. Васюта хитала головою, але очі у неї сміялися. Та раптом стали сумні, бо вже треба було прощатися з дітьми.

      – Онуфрій, абес ти за малем дививсе. Ти знаєш, шо робеш!

      – Мамо, не журітсе, скоро буде нова війна. Американці нападут на Совіти, а ми з того скористаємо, проголосемо самостійну Україну і будемо ґаздувати тут самі: без Румунії, Польщі та москалів.

      – Най буде так! Най, але у мене серце крову облеваєтсе, єк собі подумаю, шо ве у лісі…

      Стара замовкла і ледь не розплакалась. Тоді Онуфрій хотів ще щось сказати, але вона махнула рукою, зупиняючи сина:

      – Добре, йде вже, тілько за малем сліде!

      І коли ті пішли до лісу, лишаючи за собою сліди на снігу, вона сама до себе, хрестячись, прошепотіла:

      – Господи, спаси і сохрани. Дочекавшись Єлени, вона спитала у неї:

      – Ну шо, провела стриїв?

      Та кивнула головою.

      – Чемна! – вона погладила доньку по голові й вони разом зайшли до хати.

      УРАЛ. ТАБІР. МАРІЇНІ НІЧНИЦІ[38]

      У бараці зі стелі звисали великі бурульки. Трохи менші можна було помітити на щільно розставлених двоярусних нарах. Вся вода в путнях, баняках та залізних горщиках під ранок позамерзала, – було дуже холодно.

      Матрона з Марією вбрались у куфайки і швидко вийшли надвір.

      З чоловічої колонії, що була поруч із бараками політичних виселенців, в один і той таки час виїжджала фіра з помиями, лушпинням від бараболі. Жінки вже давно знали про це і сокотили, щоб не пропустити. Коли фіра проїжджала по дорозі, всипаній піском впереміш із щебінкою, сміття потрохи вивалювалось із переповненого кузова, й жінки збирали ті харчові відходи, а потім у бараку варили з них бовтанку.

      Мати з дочкою стояли коло цегляного паркану, разом з ними – ще десятеро інших жінок. Фіра проїхала. Люди кинулися до шляху. Марія нервово хапала лушпиння, загрібаючи разом із піском та щебінкою, ранила собі руки: з-під нігтів дівчинки виступила кров.

      Надвечір зморена Марія в куфайці та чорній хустці йшла сама з путнею в руці вздовж залізничної колії до тої старої іржавої цистерни, звідки вона та інші політичні набирали собі воду на побут протягом останніх тижнів. Дочекавшись своєї черги, мала залізла на цистерну. Раптом вона почала рухатись, – дівчина не одразу це помітила. Поступово тепловоз набирав швидкість. Вздовж колії тягнувся під напругою паркан з колючого дроту – це був шлях до головної СКАЧАТЬ