Остання справа полковника Принципа. Сергій Постоловський

Чтение книги онлайн.

      Поки Римах спав, потяг «Одеса-Київ» мчав просторами тієї дивної держави, яку він так жадав покинути. Американець був на межі, він розумів, що його подальша присутність у Києві може зіграти з ним злий жарт. Він не мав намірів обирати між могилою, в’язницею або ж психлікарнею. Він був носієм вбивчої інформації і, на превеликий жаль Римаха, це знав не лише він один.

      Потяг прибув на столичний вокзал о 6:43. Пасажири почали виходити. Хтось хутко хапав валізи і кидався у київську метушню, хтось виснув на шиях у родичів та друзів, хтось втомлено плівся у напрямку зупинки та метрополітену або озирався з думкою, як вбити час, що ще залишався до пересадки на інший потяг або ж електро-експрес. І тільки Марта Римах, в дівочості – Шлеу, все бігала від вагону до вагону, вдивлялась у затемненні вікна купе, молила Бога, щоб це був дурний сон. Марта шукала свого чоловіка, який вже другу годину поспіль не відповідав на дзвінки. Провідник казав, що такий був і, мабуть, вже пішов. За ними всіма хіба встигнеш прослідкувати?!

      Марта розгублено вдивлялась у самотність та тишу купе, і з її зелених очей почали котитись гіркі сльози. Його телефон не відповідав, а про те, що у купе їхав саме її чоловік, Марті вказував запах парфумів. Римах був педантом і довіряв лише найкращому, що може подарувати французька парфумерія.

      Марта Римах сіла на жорсткий диван та мовила до провідника:

      – Залиште мене! І викликайте, нарешті, поліцію! Зникла людина, яку потрібно знайти.

      Так, того спекотного вівторка, із загадковим зникненням Семюеля Римаха, почалась історія однієї змови проти європейської держави, котру Бог чи то диявол нагородив стратегічно важливим геополітичним положенням, а її народ – жахливою ментальністю, в якій дивним і незрозумілим чином перепліталися рабська покірність, жорстокість, доброта, щедрість, волелюбство та відчайдушна хоробрість.

      Закінчувалось літо. Двадцять перше століття вже давно залишило за собою свою першу чверть і стрімко чимчикувало до половини відпущеного йому самим життям та законами природи терміну. Осінь не пророкувала нічого доброго. Борги росли, якість життя падала, а іноземні агенти розривали ту державу на шматки. Іноді навіть дивувало, як взагалі Київ ще тримається на плаву?

      Відповіді ніхто не знав. Людям залишалися одні лише здогадки та сподівання, на виправдання яких в тій країні вже звикли чекати десятиліттями.

      Розділ 2. ВИ НАМ ПОТРІБНІ, ПОЛКОВНИКУ!