Остання справа полковника Принципа. Сергій Постоловський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ місця за столом. Декого він недолюблював, декому не вірив, когось вважав підлабузником, когось занадто талановитим і чесним, аби займатися їхньою справою. Проте кожен з присутніх мав право бути в тій залі. Так само, як і він.

      Співрозмовник полковника окинув усіх своїм керівним оком, і на правах старшого, мовив:

      – Ну що ж, панове. Почнемо. Наразі питання зрозуміле: потрібно знайти в короткий термін Семюеля Римаха. Якщо це неможливо, а воно, швидше за все, так і є, тоді маємо змусити ту підлу тінь звинувачень, що згустилися над державою і зокрема нашою організацією, падати на когось іншого. Слава богу, прийнятних кандидатур вистачає. В інакшому випадку – розірвання міграційних та торгівельних угод з США. Така позиція Вашингтона.

      – А що говорить Європа? – запитав головуючого генерал Шульжук.

      – Європа? – сумно посміхнувся той. – Європа, любий мій Олександре Федоровичу, переважно мовчить. Брюссель казатиме те, що йому люб’язно порадять в Державному департаменті.

      – Значить, можемо втратити контракти по Зоні вільної торгівлі, – констатував факт генерал Шульжук.

      – Крім того, Європа вже натякнула, що після зникнення громадянина США на території держави, вона не має жодних підстав, аби прискорювати процес повноправного членства.

      – Ну, звичайно, – розвів руками Шульжук. – Їм тільки кинь кістку – руку по лікоть відгризуть. Зубенята у брюссельських хлопчиків гострі.

      – Опозиція засипала Генпрокуратуру та суди своїми запитами та позовами. Вони проштовхують законопроекти, що прискорюють процедуру імпічменту. Я не можу сьогодні відповідати за лояльність парламенту. Так що наші шановні політичні опоненти сьогодні мають шанс увійти в історію, – сказав головуючий і підвів очі до стелі. Вона була повністю білою, з вмонтованими в неї лампами. Він якийсь час дивився на стелю, перевів погляд на колег, а потім мовив до них:

      – В кого які ідеї? Можливо, пропозиції? Прошу вас, не соромтеся свого розуму! Він нам всім зараз дуже потрібний.

      Ніхто й не соромився. Вони вичікували. Кожен знав, що не варто бути занадто ініціативним. Іноді краще підстрахуватися. І, як здавалося багатьом, а деякі взагалі в це свято вірили, подібна тактика – завжди безпрограшна. Особливо, коли на території суверенної та незалежної держави безслідно зникає іноземний шпигун.

      Полковник Принцип сидів мовчки, як і всі. Руки він тримав на столі. Його мозок працював, в той час як обличчя було спокійним. Він не міг довго виносити мовчанку. Вона його виводила з себе, пробуджувала найгірше в його вже давно немолодому організмі.

      – Для початку хотілося б знати свої повноваження, – полковник вирішив говорити першим. Він мав зрозуміти ситуацію, вичленити головне, а потім вже формувати якийсь план дій. Полковник хотів знати те, що знають інші. Проте вони не мали жодного бажання для одкровень.

      Головуючий глянув на Принципа.

      – Все залежить від того, що вам вдасться зробити найближчим часом. А поки що можете мене СКАЧАТЬ