Бути щасливіше. Сьогодні. Зараз. Завжди. Тал Бен-Шахар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кінця моїх днів? Я пристрасно шукав відповіді на це питання – дивився на зовні щасливих людей і міркував над питанням, що зробило їх такими; прочитав про щастя все, що тільки зміг знайти, – від Аристотеля до Конфуція, від античної філософії до сучасної психології, від солідних наукових праць до популярних посібників із самовиховання.

      Сподіваючись продовжити свої дослідження на іншому рівні, я вирішив вивчати філософію й психологію в коледжі. Мені пощастило зустріти на своєму шляху безліч надзвичайних людей – письменників, мислителів, художників, педагогів, які все своє життя намагалися осягнути «великі питання буття». Я навчився читати й аналізувати будь-який текст буквально під лупою, прочитав те, що Платон писав про «благо», а Емерсон – про «прямовитість вашої власної душі». Усе це виявилося для мене чимось на зразок нових лінз, через які і моє власне життя, і життя тих людей, що мене оточували, сприймалося набагато ясніше.

      Я не був самотній у своєму нещасті, бо ж бачив, що багато хто з моїх однокурсників як у воду опущені. І при цьому мене дивувало, як мало часу вони присвячували тому, що здавалося мені питанням над питаннями. Весь час вони ганялися за високими оцінками, спортивними досягненнями і престижною роботою, але хай як пристрасно вони прагнули своїх цілей, навіть якщо їм вдавалось їх досягти, це не давало їм відчуття твердих гараздів.

      І хоча після закінчення коледжу їхні конкретні цілі багато в чому змінювалися (наприклад, замість успіхів у навчанні вони починали мріяти про кар’єрне зростання), але загальна схема життя залишалася тією самою. Складалося враження, ніби всі ці люди сприймають свої душевні проблеми як неминучу ціну успіху. Невже мав рацію Торо, зауваживши одного разу, що більшість людей ведуть життя «в тихому розпачі»[3]? Я наполегливо відмовлявся прийняти цей зловісний постулат як невідхильний факт життя і заходився шукати відповіді на такі питання: «Як можна бути людиною водночас успішною і щасливою?»; «Як примирити між собою амбіції і щастя?»; «Невже не можна раз і назавжди викинути з голови горезвісну сентенцію: „Без труда нема плода“?»

      Намагаючись відповісти на ці питання, я зрозумів: перш за все мені необхідно з’ясувати, що ж таке щастя. Це емоція? Чи, може, задоволення і насолода? А може, відсутність болю і страждань? Або стан блаженства? Навперемінку зі словом «щастя» часто використовують такі слова, як «насолода», «блаженство», «екстаз» і «вдоволення», проте жодне з них не може точно описати, що я маю на увазі, коли думаю про щастя. Ці емоції швидкоплинні, і, хоча самі собою приємні й значущі, вони не є ані мірилом щастя, ані його твердинею. Іноді, звичайно, ми можемо відчувати печаль і заразом далі вволю насолоджуватися щастям.

      Отже, для мене було зрозуміло, які слова й дефініції не стосуються визначення щастя, куди важче виявилося підібрати слова, які могли б адекватно означити його природу. Всі ми не проти поміркувати про те, що таке щастя, і, звісно, знаємо, коли його відчуваємо, але нам не вистачає когерентного, СКАЧАТЬ