Острів Скарбів / Treasure Island. Роберт Луїс Стівенсон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ картинка, – зауважив лікар, торкаючись зображення шибениці пальцем. – А тепер, містере Біллі Бонс, якщо вас справді так звуть, ми подивимося, якого кольору ваша кров. Джіме, – звернувся він до мене, – ти не боїшся крові?

      – Ні, сер, – відповів я.

      – Гаразд, – сказав лікар. – Тоді потримай таз.

      Він узяв ланцет і відкрив вену.

      Багато витекло у капітана крові, перш ніж він розплющив очі й каламутним поглядом обвів кімнату. Спочатку він пізнав лікаря і насупив брови. Потім побачив мене і ніби трохи заспокоївся. Але раптом він знову почервонів і, сілкуючись підвестися, закричав:

      – Де Чорний Пес?

      – Нема тут ніякого пса, крім вас самого, – сказав лікар. – Ви забагато пили рому. У вас удар, той самий, про який я попереджав, і, хоч мені й не хотілося цього робити, довелося рятувати вас. А тепер, містере Бонс…

      – Я не Бонс, – перебив капітан.

      – Мені байдуже, – відповів лікар. – У мене є один знайомий пірат, якого звуть Бонсом, і я дав вам це ім’я через те, що воно коротке. Слухайте, що я вам скажу: одна склянка рому, звичайно, не вб’є вас, але ж коли ви вип’єте одну, то за нею піде друга і третя. Закладаюся на свою перуку, що коли ви не перестанете пити, то дуже скоро помрете. Розумієте? Полинете на небо, як сказано в Біблії… А тепер спробуйте встати. Я допоможу вам добратися до вашої постелі.

      З великими труднощами витягли ми капітана нагору і поклали в ліжко. Голова його безсило впала на подушку, немовби він знепритомнів.

      – Отже, майте на увазі, – промовив лікар, – я кажу вам по совісті: слова «ром» і «смерть» для вас означають одне й те саме.

      Сказавши це, він узяв мене за руку й пішов оглянути мого батька.

      – Дрібниці, – сказав він, як тільки зачинилися двері. – Я випустив йому досить крові, і він надовго заспокоїться. Тиждень проваляється в ліжку, а це краще й для нього, і для вас. Але другого удару йому не перенести.

      3

      The Black Spot

      About noon I stopped at the captain’s door with some cooling drinks and medicines. He was lying very much as we had left him, only a little higher, and he seemed both weak and excited.

      «Jim», he said, «you’re the only one here that’s worth anything, and you know I’ve been always good to you. Never a month but I’ve given you a silver fourpenny for yourself. And now you see, mate, I’m pretty low, and deserted by all; and Jim, you’ll bring me one noggin of rum, now, won’t you, matey?»

      «The doctor» – I began.

      But he broke in cursing the doctor, in a feeble voice but heartily. «Doctors is all swabs», he said; «and that doctor there, why, what do he know about seafaring men? I been in places hot as pitch, and mates dropping round with Yellow Jack, and the blessed land a-heaving like the sea with earthquakes – what do the doctor know of lands like that? – and I lived on rum, I tell you. It’s been meat and drink, and man and wife, to me. Аnd if I’m not to have my rum now I’m a poor old hulk on a lee shore, my blood’ll be on you, Jim, and that doctor swab». Аnd he ran on again for a while with curses.

      «Look, Jim, how my fingers fidges», he continued in the pleading tone. «I can’t keep ’em still, not I. I haven’t had a drop this blessed day. That doctor’s a fool, I tell you. If I don’t have a drain o’ rum, Jim, I’ll have the horrors; I seen some on ’em already. I seen old Flint in the corner there, behind you; as plain as print, I seen him; and if I get the horrors, I’m a man that has lived rough, and I’ll raise Cain. Your doctor hisself said one glass wouldn’t hurt me. I’ll give you a golden guinea for a noggin, Jim».

      He was growing more and more excited, and this alarmed me for my father, who was very low that day and needed quiet; besides, I was reassured by the doctor’s words, now quoted to me, and rather offended by the offer of a bribe.

      «I want none of your money», said I, «but what you owe my father. I’ll get you one glass, and no more».

      When I brought it to him, he seized it greedily and drank it out.

      «Aye, aye», said he, «that’s some better, sure enough. And now, matey, did that doctor say how long I was to lie here in this old berth?»

      «A week at least», said I.

      «Thunder!» he cried. «A week! I can’t do that; they’d have the black spot on me by then. The lubbers is going about to get the wind of me this СКАЧАТЬ