Острів Скарбів / Treasure Island. Роберт Луїс Стівенсон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ про свою відвертість, хоч став ще буйнішим і, незважаючи на свою слабість, ще лютішим, ніж будь-коли. Напившись, він витягав кортик і клав його перед собою на столі. Але разом з тим майже не звертав уваги на людей і, здавалося, весь час був заглиблений у свої думки та примарні видіння. Якось, на превелике наше здивування, навіть почав мугикати якусь сільську любовну пісеньку, що він її чув, мабуть, замолоду, коли ще не почав блукати по морях.

      Такі ото були наші справи, коли через день після похорону, – день був похмурий, туманний і морозяний, – годині о третій пополудні, я вийшов за двері і став на порозі, сповнений сумних згадок про свого батька. І раптом побачив, що хтось поволі йде по дорозі. Чоловік був, очевидно, сліпий, бо намацував дорогу перед собою палицею. Над очима й носом у нього нависав зелений щиток. Згорблений чи то від старості, чи то від слабкості, закутаний у старий подертий морський плащ з каптуром, що зовсім ховав обриси його тіла. Ніколи в своєму житті я не бачив потворнішої постаті. Перед корчмою він зупинився і співучим голосом промовив, ні до кого не звертаючись:

      – Чи не скаже який добрий друг бідному сліпому, що втратив свій дорогоцінний зір, доблесно захищаючи свою батьківщину Англію, – благослови, Боже, короля Георга, – чи не скаже хтось цьому сліпому, де і в якій частині країни він зараз перебуває?

      – Ви стоїте перед корчмою «Адмірал Бенбоу», в бухті Чорного Горба, добрий чоловіче, – відгукнувся я.

      – Я чую голос, – мовив він, – юний голос. Дайте мені вашу руку, мій любий юний друже, і проведіть мене в цей дім.

      Я подав йому руку, і ця жахлива безока потвора з таким солодким голосом стисла її, мов лещатами. Я так злякався, що спробував видертись і втекти. Але сліпий притяг мене щільно до себе єдиним порухом руки.

      – А тепер, хлопче, – сказав він, – веди мене до капітана.

      – Сер, – благав я, – слово честі, я не смію.

      – Он як! – осміхнувся він. – Не смієш? Веди негайно, або я зламаю тобі руку.

      І, кажучи це, він так повернув мені руку, що я скрикнув.

      – Сер, – сказав я, – не за себе я боюся, а за вас. Капітан тепер не такий, яким був колись. Він сидить з оголеним кортиком. Один джентльмен уже приходив до нього і…

      – Ану, йди! – перебив він мене.

      Ніколи ще не чув я голосу такого жорстокого, холодного й огидного, як у того сліпого. Голос цей налякав мене більше, ніж біль. Я відразу підкорився і повів його просто до загальної кімнати, де сидів наш хворий старий пірат, очманілий від рому.

      Сліпий вчепився за мене своїми залізними пальцями. Він наліг на мене всією своєю вагою, і я ледве тримався на ногах.

      – Веди мене просто до нього і, коли він зможе побачити мене, крикни: «Ось ваш приятель, Біллі!» А якщо не крикнеш, то я ось що зроблю!

      І він знову так стиснув мені руку, що я мало не знепритомнів. Після всього цього я був такий наляканий сліпим жебраком, що забув свій страх перед капітаном і, розчинивши двері загальної кімнати, вигукнув те, що наказав СКАЧАТЬ