Полювання на дрохв. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ фільму. Але вигляд патлатого подорожнього – типового хіпі – чомусь викликав довіру, і Тед зупинився. Дав задній хід.

      – До Монреалю не обіцяю, – сказав він через вікно, – але через кордон перевезу.

      – Оце супер! – зрадів хіпі.

      Він відкрив задні двері, кинув на сидінні рюкзак і картон, сам сів поруч Теда.

      – Затягніть пояс, – нагадав Тед. – Мені проблеми з поліцією не потрібні.

      – Без проблем.

      Пасажир був досить високий, у темно-синьому джинсовому костюмі не першої свіжості. Довге жирне волосся було зачеплене на потилиці гумкою. У лівому повернутому до Теда вусі красувалася сережка. Рідка борідка робила його схожим на молодого цапка.

      – Куди їдемо? – запитав Тед.

      – Тікаємо додому, – відповів попутник. – Мене доконало ваше свято і підготовка до нього. I’m sorry, я не хотів вас образити.

      – А ви і не образили моїх патріотичних почуттів, – заспокоїв його Стрепет. – Я не американець.

      – А хто?

      – Україна.

      – О! Я знаю про Україну. Мої добрі сусіди є українцями, і я не зустрічав приємніших людей.

      – Дуже приємно чути. Як звати?

      – Клод Шеньє.

      – Француз?

      – Нащадок. Мої предки колись втекли разом з гугенотами із Франції сюди, але це даремно: я ні католик, ні протестант.

      – Що ти робив в Штатах?

      – Вчуся в Йєльському університеті. Ось повертаюся до батьків в Монреаль. А ти?

      – Шукаю викрадачів дівчини.

      – Та ну?

      Клод якось безпорадно похлопав себе по кишенях, дістав пачку «Вінстона», запропонував Теду.

      – Вчора я кинув палити, – пояснив той.

      Шеньє закурив.

      – Коли це сталося?

      – Вчора.

      – Хто?

      – Якби я знав, Клоде, то не їхав би в Канаду у день незалежності сусідньої країни.

      – А чому Канада?

      Тед Стрепет розумів, що Клод, випадковий пасажир, не може ні допомогти йому, ні зашкодити. Просто йому потрібно було виговоритися – більше несила тримати у собі всі свої біди й таємниці. Пропускаючи деякі факти і події, Стрепет взагалі то досить об’єктивно описав свій стан. Клода Шеньє він не боявся – типовий хіпі, зациклений у своєму вузькому колі, – не представляв ніякої небезпеки. Після кордону їхні шляхи розійдуться, і вони ніколи не зустрінуться знову. Але Тед помилився: подальші події підтвердили це. Клод Шеньє уважно вислухав його, потім сказав:

      – Супер! Особливо у визначенні їхнього лігва. А знаєш, я знаю околиці Сент-Франсіс. Ми з друзями їздимо кожного літа на озеро.

      Він задумався. Тед тим часом під’їхав до автомобільної заправки. Робітник залив йому повний бак бензину. Тед розплатився.

      «Вольво» виїхав на трасу, і тоді канадець заговорив знову:

СКАЧАТЬ