Полювання на дрохв. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      На канадському кордоні митник поцікавився метою їх поїздки.

      – Ми тікаємо до мене в Монреаль від спеки, – сказав Клод.

      Цього було достатньо, щоб їх пропустили. Тед переїхав лінію кордону і враз відчув, що буквально засинає за кермом. День, проведений за кермом, давав про себе знати. Це помітив Клод.

      – А ну, дай я поведу! – сказав він.

      У Теда вже не було сил ні дивуватися, ні протестувати. Він помінявся місцем з канадцем і миттєво заснув. Клод тим часом вів «вольво» і думав, звідки б йому подзвонити. Нагода трапилася на найближчій заправці.

      – Боб! – говорив він у телефонній будці. – Це Клод!

      – Друзяко! Ти де?

      – Я вже у нас. Через дві години буду дома. Бобе! Збери наших і підкочуйте до мене. Є справа.

      – Клоде, куди ти знову встряг?

      – Все гаразд, Бобе! Потрібно допомогти хорошій людині. Вона потрапила у біду.

      – Можеш не продовжувати. В біду чомусь попадають лише хороші люди. Сподіваюсь, ми не даремно приїдемо.

      – Боб! – образився Клод. – Я тебе коли-небудь обманював?

      – І не раз, – відповів співрозмовник і поклав трубку.

      Шеньє повернувся до автомобіля. Тед спав. Не заправляючись (грошей не мав, а брати у сплячого не хотів), виїхав на автотрасу.

      Вечоріло. Сонце зачепилося за далекі дерева десь на заході і не хотіло покидати неба.

      Проминувши Коатикум, Клод збільшив швидкість. Через півгодини перед Шербруком повернув на захід. Дорога на схід вела до озера Сент-Франсіс, але Клод вирішив дотримуватися свого плану.

      До Монреалю приїхали вже за північ. На щастя, жив Клод не у самому місті, а ближче. Під’їжджаючи до дому, Клод збудив Теда.

      – Вставай! – сказав він. – Ну, ти і приємний попутник!

      – Де ми? – не зрозумів Тед.

      – В Монреалі.

      – Як в Монреалі? Я їхав на Сент-Франсіс.

      – Заспокойся, друже! Ти пригадуєш, про що ми говорили?

      – Ну.

      – Ну, так я допомагаю тобі. Ми приїхали до мене додому. А ось і мої, а тепер і твої друзі.

      У світло фар потрапив джип. Біля нього стояв патлатий здоровань, вигляд якого не обіцяв нічого хорошого. Принаймні так подумав Тед. Тим часом Клод зупинив автомобіль, виключив двигун і радісно залишив салон.

      Він і здоровань обнялися. З джипу вилізли ще два патлатих хіпі. Обнімання продовжилися. Стрепет стояв осторонь.

      – Це і є хороша людина, якій конче потрібна наша допомога? – пробасив здоровань.

      – Боб, це Тед, – представив Клод. – Теде, підійди сюди. Познайомся з моїми друзями. Боб, До, Ренді. Сподіваюся, що вони стануть і твоїми друзями.

      Тед привітався.

      – Клоде, в чому справа? – поцікавився Боб.

      Шеньє повернувся до Теда. Той кивнув головою.

      – Говори, Клоде. Між друзями не повинно бути таємниць.

      Клод в декількох словах розповів суть історії, ще більше скоротивши її, ніж СКАЧАТЬ