Протистояння. Том 2. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ похмуро дивився, як повз них миготить краєвид, залитий вранішнім сонцем. Магістраль прорізали просто крізь гори, тож іноді вони проминали величезні скелі. Скелі, що снилися Сміттєбаку тієї ночі. Чи відкриються в темряві червоні очі, коли на землю впаде ніч?

      Він здригнувся.

      Трохи згодом Сміттєбак усвідомив, що їхня швидкість знизилася з шістдесяти до сорока. Тоді до тридцяти. Пацан жахливо лаявся. Купе-двійка постійно петляла між нерухомими автівками на дорозі, і їх дедалі більшало.

      – Це що за хуйня?! – лютував Пацан. – Вони що, всі рішили здохнути на висоті в десять тисяч йобаних футів? Гей, дебіли, на хуй з дороги! Чули?! З’їбали на хер з дороги!

      Сміттєбак аж замружився.

      Автівка проїхала поворот, і вони побачили страшну аварію з чотирьох машин, яка повністю заблокувала ліву смугу I-70. На дорозі розпластався труп чоловіка, вкритого давно засохлою кіркою крові. Поряд з ним лежала розбита лялька Балакучої Кеті.[47] Об’їхати затор зліва не дозволяв металевий відбійник заввишки в шість футів.[48] Праворуч було захмарене провалля.

      Пацан ковтнув «Ребел єллу» й повернув до обриву.

      – Тримайся, Сміттєбаче, – прошепотів він, – зараз об’їдемо.

      – Нема місця, – прохрипів Чувак-Сміттєбак.

      Він глитнув, і стінки горлянки черкнули одна об одну, наче два напилки.

      – Якраз фате, – тихо сказав Пацан.

      Очі в нього блищали. Він почав протискувати двійку-купе на узбіччя. Праві колеса зашурхотіли ґрунтом.

      – Я пас, – випалив Сміттєбак і схопився за дверну ручку.

      – Ану сидіти, – сказав Пацан, – іначе станеш мертвим дрочуном.

      Сміттєбак повернув голову, і його очі втупилися в дуло 45-каліберника. Пацан нервово захихотів.

      Чувак-Сміттєбак відкинувся на сидіння. Він хотів замружитися, та не міг. Узбіччя на його боці зникло з поля зору, і наразі він бачив лише панораму блакитно-сірих сосен і величезні кам’яні брили. Він уявляв, як шини купе-двійки котяться за чотири дюйми від провалля… за два…

      – Ще один дюйм, – протуркотів Пацан.

      Він дивився перед собою вибалушеними очима, обличчя розтягнув величезний вишкір. На блідому, ляльковому лобі виступили ідеально круглі краплини поту.

      – Ще… один… однесенький.

      Закінчилося все поспіхом. Чувак-Сміттєбак відчув, як заднє праве колесо зненацька ковзнуло праворуч і різко донизу. Він почув, як до провалля посипався щебінь, а за ним – більше каміння. Він закричав. Пацан страшно заматюкався, увімкнув першу передачу та втис у підлогу педаль газу. Вони саме протискалися повз перевернутий труп мікроавтобуса «фольксваген», і зліва пронизливо завищав метал.

      – Лети! – горлав Пацан. – Як товстодупий орел! Лети! ЛЕТИ, чорт тебе забирай!

      Задні колеса двійки-купе навіжено крутилися. На одну мить Сміттєбакові здалося, що вони з’їжджають до обриву. А тоді машина сіпнулася вперед, підскочила, СКАЧАТЬ