Безчестя. Джон Максвелл Кутзее

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вплинули не лише на Байронове життя, а й на те, як публіка сприймала його вірші. Людина, котрою був Байрон, раптом виявилася переплетеною із його власними поетичними створіннями – Гарольдом, Манфредом, навіть Дон Жуаном.

      Скандал. Шкода, що саме така сьогодні тема, але він зараз не в змозі імпровізувати.

      Він зиркає на Мелані. Зазвичай вона щось ретельно записує.

      Але сьогодні вона, худенька й виснажена, горбиться над книжкою. Його серце мимохіть тягнеться до неї. «Бідолашне пташеня, – думає він, – котре я притискав до грудей!»

      Він задавав їм прочитати «Лару», і в його записах ідеться про «Лару». Уникнути цієї поеми йому не вдасться, тож він читає вголос:

      У світі тих, хто дихає, – чужий

      І в мертвому – дух грішника ворожий;

      Він витвір чорних вигадок, де йшлося

      Геть не дарма про ризики, яких

      Лиш випадком уникнути вдалося.[24]

      – Хто розтлумачить мені ці рядки? Хто такий «дух грішника»? Чому він називає себе «витвором»? З якого світу він прийшов?

      Він уже давно припинив дивуватися неосвіченості своїх студентів. Діти постхристиянства, постісторичної, постлітературної епохи, вони наче вчора вилупилися з яйця. Тож він і не сподівається, що вони знатимуть щось про провинних янголів чи про те, де про них міг читати Байрон. Розраховує лише на серію доброзичливих припущень, які, якщо пощастить, зможе скерувати в правильному напрямку. Але сьогодні на нього чекає мовчання, похмуре мовчання, що відчутно згущується навколо незнайомця, котрий сидить серед студентів. Доки незнайомець сидітиме тут, слухатиме, засуджуватиме їх і кепкуватиме, вони не розмовлятимуть, вони не гратимуть у його гру.

      – Люцифер, – каже він, – це провинний янгол, вигнаний з небес. Про те, як живуть янголи, нам відомо мало, але можемо припустити, що кисень їм не потрібен. Удома Люциферу, темному янголові, не потрібно дихати. Аж раптом він опиняється у нашому дивному «світі тих, хто дихає». «Грішний» – той, хто обрав власний шлях, хто живе небезпечно, навіть сам для себе становить небезпеку. Читаймо далі.

      Хлопець жодного разу не подивився у текст. Натомість він з легкою посмішкою на вустах – посмішкою, яка, можливо, дещо приголомшена, – слухає його слова.

      Він може іноді себе офірувати,

      Керуючись не боргом, не журбою,

      А тільки думкою порочною і злою,

      Що з тихим гонором шепоче навздогін:

      Ніхто не робить так, як робить він.

      І думка ця сама в мить спокушання

      Схиляє дух його до злодіяння.

      – То що ж це за створіння таке, Люцифер?

      Тепер студенти вже напевно відчули між ними електричний струм, між ним і хлопцем. Питання призначалося лише хлопцеві, та раптом, наче людина, що спала й умить прокинулася, той озивається:

      – Він робить те, що йому заманеться. І не переймається, добре це чи погано. Він просто робить, що хоче.

      – Точно. Хороше чи погане, він просто це робить. Він діє, керуючись не принципами, СКАЧАТЬ