Название: Полонез для мера
Автор: Тетяна Ковтун
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Жанр: Полицейские детективы
isbn:
isbn:
Коли покінчили з «під’їданчиком», жінка згорнула пакети і навіщось набрала суворого виразу. Інвар зрозумів, що кращу частину пікніка закінчено, і завмер, вивчаючи обличчя нової знайомої.
– А тобі ніколи не спадало на думку, що ти зловживав силою, виявляв жорстокість? Що занадто круто повівся з Тамарою? Якби не ставив питання руба, зберіг би з нею стосунки.
– Що ти маєш на увазі? – Верес не очікував, що Ася викотить проти нього такого воза: жіноча солідарність попри все брала гору.
– Томка розказала мені, як ти добивався всиновлення Олежки. Цілий місяць протримав Рустема в ізоляторі. Після цього він і підписав папір з відмовою від батьківства.
– А-а, Томчині чергові обвинувачення. А вона чим незадоволена? Я це зробив саме на її прохання. Точніше, це була її умова. А з Рустемом було так…
Олександр вагався, перш ніж розпочати свою розповідь. Дістав із рюкзака якийсь чудернацький ніж антикварного вигляду, втяв очеретину, став біля зламаного бурею стовбура і навіщось почав його краяти. Ніби готував себе до важкої сповіді. Засмаглі і напрочуд молоді руки, точні рухи, зосереджене обличчя чоловіка, в якого неодмінно буде ще багато попереду значного і цікавого… Ася справді пишалася своїм другом і покірно чекала, поки він збереться з думками.
Перші ж слова генерала вразили жінку. Аннаєв – ніяка не жертва. Його справжній спосіб життя разюче відрізнявся від того, що про нього знали оточуючі. В обмін за це мовчання він і підписав папір, якого потребував Верес. Після чого таджика відразу ж звільнили з ізолятора. Сказавши це, Асин приятель знову надовго замовчав. Вона не стрималась і запитала:
– Що ж такого міг скоїти Аннаєв? Він же постійно був під прикриттям свого батька-героя, а старому було не однаково, як поводився його нащадок…
– У тім-то й справа, що Рустем чкурнув нібито на заробітки до Казахстану. Від нього тільки й чули – і ти теж, напевне, – що працює на космодромі «Байконур» водієм у високого начальства. Усі, зачаровані цими брехнями, розвісили вуха.
– Ти не розвісив, – кинула насмішкувато Ася.
– Я стежив за його геройськими походеньками. Тим паче що молода дружина «байконурівського водія» разом з маленьким СКАЧАТЬ