Полонез для мера. Тетяна Ковтун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зморщив носа і хотів, бува, підвестися з місця. Верес м’яко всадовив його назад у крісло, після чого почув:

      – Ну, крутиться там різна шушара: валютники, лохотронщики, кишенькові злодії. Який кілер? Що ви?

      Приватизація комунального ринку була одним із найвдаліших проектів Думанова. Хто ж не знав, що придбав він цей об’єкт за заниженою балансовою вартістю. Алік заволодів земельною ділянкою у два гектари та трьома корпусами на ній у самому центрі міста. Усе це йому обійшлося за ціною двох трикімнатних квартир. Бізнесмену явно сприяли зірки, тому що після зловживань на міському ринку йому вдалося вийти сухим з води. Даремно підприємці скаржилися на неправильні розрахунки тарифів, що лягли в основу орендної плати, після чого ринок все одно вважався майже збитковим. Не допомогло і те, що до справи долучився Антимонопольний комітет, який підтримав ці претензії. Конфлікт увійшов у фазу фізичного протистояння. Лідер громадської організації дрібних підприємців, які торгували на ринку, Петро Струков першим відчув на собі міць кулаків нових охоронців.

      – На ринку дискримінують незгодних, хіба ні? – терпляче розпитував генерал. – Відмовляються укладати з ними угоди. Декому спалили павільйони. – Він вів далі, незважаючи на заперечні рухи власника ринку. – А конфлікт зі Струковим вийшов через що? Нова адміністрація ввела в договори додатковий пункт. Мовляв, майно, яке належало підприємцям, тепер належить новому господарю…

      Рука спецназівця навіщось почала нишпорти у дипломаті. Вересів погляд стежив за цим, голос замовк.

      – Я протестую! Ви зі мною розмовляєте, ніби з якимось злочинцем… – закопилив губу Алік. – Його рука знову лягла на столик перед кріслом.

      – Я лише цитую написане.

      – Розумієте, у стосунках з торговцями завжди є шерехатості. Моя адміністрація – не виняток. А що накажете робити, коли твого працівника зі служби «сек’юріті» беруть за барки? А Петрик – ще той прищ. Барига нещасний. Ви його паспорт бачили? Вони думали, що візьмуть мене «на конверт».

      – Тобто, хотіли обманути вас? – переклав його слова Верес.

      – Та женуть пургу таку, що вуха в’януть. Нібито з них, коли ще ринок був комунальним підприємством, гроші на благоустрій зібрали. Де ті бабки – хтозна.

      Верес зробив вигляд, ніби повірив почутому.

      – Гаразд, з цим я розберусь. А ось ще одна скарга – від мешканців будинку на вулиці Матроській. Стверджують, що ви розпочали там незаконне будівництво.

      – Ха! Яке ж незаконне, якщо той сусідній, коло них, будинок виведено з переліку пам’яток архітектури рішенням міськради.

      – Коли?

      – На минулій сесії. А дозвіл на будівництво я отримав учора.

      – Чому ж не прийшли на зустріч з активом? Нібито ж домовилися показати їм усі дозвільні документи на будівництво.

      – Із яким активом?

      – Ось, подивіться підписи, їх багато.

      Думанов тяжко зітхнув і навіть не СКАЧАТЬ