Господь симпатизує аутсайдерам (збірник). Сергій Жадан

Чтение книги онлайн.

      Це і є життя –

      її серцебиття,

      її медичні картки,

      її проїзні квитки,

      кожна з її речей,

      фарба довкола очей,

      час, який минає,

      коли вона засинає.

      Це й була боротьба –

      чорна скашна труба,

      братні хрипкі баси,

      вимотані голоси,

      вересневі міста,

      вся її гіркота,

      терпкість, яка зникає,

      коли вона замовкає.

      Коли стирає листи,

      залишає пости,

      падає в ліжко своє.

      Коли усе, що є:

      подорожні мішки,

      бібліотечні книжки,

      бите армійське взуття –

      це і є життя,

      коли застуда стара,

      коли вона завмира

      і говорить: стривай,

      давай пізніше, давай

      іншим разом, бери

      випалені прапори,

      які я сама несу,

      в нас ще стільки часу.

      В неї місяць в руці,

      змії в рюкзаці,

      співи в голові –

      злагоджені,

      хорові.

      Колись вона жила в цьому будинку

      і поверталася серед ночі додому,

      минала школу і трамвайну зупинку,

      яку перенесли кілька років по тому.

      Коли була зима й вона не мала роботи,

      сусіди бачили, як вона сидить і читає,

      дивлячись на засніжені дахи напроти,

      схожі на рисові поля в Західному Китаї.

      А влітку, коли приходили ранки

      і зливи стягувались і виливалися,

      у барі внизу юні американки

      пронизливо співали і цілувалися.

      Цілування було безкінечно довге,

      співали вони жагуче й фальшиво.

      Я сподіваюсь, їй тут завжди було добре,

      не було порожньо і не було паршиво.

      Сподіваюсь, усі ці безнадійні поети,

      що постійно тут крутяться в тузі й бентезі,

      хоча би іноді позичали їй сигарети

      і присвячували свої жахливі поезії.

      Я чекав, коли закíнчиться це тепло,

      як закінчується вугілля на кораблях,

      спливе туманом, ніби його не було,

      відійде сонцем на вересневих полях.

      А ось коли воно закінчилось

      і попереду тільки зима,

      і щоби обійти її – потрібні роки,

      я зупиняюсь і думаю, що мене тут трима,

      що мене зупиняє дотиками руки?

      Мене завжди тримали чужі голоси,

      які я щоранку чув за своїм вікном,

      продавці в крамничках СКАЧАТЬ