Господь симпатизує аутсайдерам (збірник). Сергій Жадан

Чтение книги онлайн.

      Вони просто робили свою роботу, доки ми

      намагались відчути, як час виникає

      й починає світитися в темному

      прокуреному просторі циркової вистави.

      Фінанси – це повітря, яким ми дихаємо,

      пояснювали вони,

      і коли нас позбавляють цього повітря, наші легені

      розриваються, наче торпеди.

      Ми знаємо ціну твоєму минулому.

      Ми знаємо ціну твоєму голосу,

      який ти тримаєш при собі, ніби столове срібло.

      Ми знаємо ціну всім твоїм сумнівам.

      Ми знаємо ціну всій твоїй злості.

      Фінанси – це трава, яка не обов’язково

      належить тому, хто підстригає газони.

      Для нас ці міста – лише канали,

      в яких ми полюємо на чорних акул

      фінансової стабільності,

      лише озера, наповнені

      потопельниками,

      яким ми теж знаємо ціну.

      Але нам із тобою, на кого нам нарікати?

      Ми самі здали їм все, що в нас було.

      Ми здали їм міські рослини і пам’ятники поетів.

      Ми здали наші підвали й будки для ремонту взуття.

      Ми просто стояли й дивились,

      як наші міста зникають в грудневому тумані.

      Тому давай, повертайся,

      ще можна все відіграти.

      Вони все одно не можуть вибити з нас нашу

      прив’язаність до цієї географії.

      Вони нічого не зможуть вдіяти, якщо ти повернешся

      і все пригадаєш.

      Наговорюючи знову те, що встигло забутись.

      Витягуючи з пам’яті імена, як інструменти з футлярів.

      Вибираючись на піщані дюни дитячих снів.

      Щоби нічого не втратити.

      Щоби все повернути.

      Тоді все лише починалось,

      і ночі були такими короткими,

      що сни не встигали снитись,

      виснучи в повітрі, ніби сонячний пил,

      і заважаючи спати.

      Все лише виникало, висвічувалось, як вогонь,

      і кров вибухала у вугільних затоках ночі.

      Того безкінечного літа, на розпечених

      вулицях, у місті, яке нам ставило голос,

      життя видавалось близьким і таким зрозумілим,

      воно віддавало тепло,

      ніби ванни, наповнені

      дощовою водою.

      Десь там, між тих коридорів,

      гарячих газових плит, на яких підігрівалось

      червневе небо, я пам’ятаю, нас тримав разом

      присмак вогню на піднебіннях, голос свободи

      на сходах, позбавлений страху голос

      нашої свободи.

      І все життя вміщалось у кількох будинках

      на одній СКАЧАТЬ