Пташиний спів. Себастьян Фолкс

Чтение книги онлайн.

      Два локомотиви пихкотіли по гладеньких рейках, тягнучи за собою вагони. Чорні від вугілля, замурзані обличчя машиніста та кочегара немов засвідчували важкість технічної та індустріальної праці прокладання шляху на захід до Парижа та на північ до побережжя. Це разюче контрастувало з блискучими панелями пофарбованих екіпажів та пишними пастельними сукнями дам і охайним одягом дітей, котрі юрбилися на платформі, тримаючи парасольки.

      Довелося перебити Грегуарове зачароване споглядання Паризького експресу, щоби дістатися маленького поїзда, котрий прямував до Альбéра та Бапóма і чекав на іншій платформі.

      У вагоні всі повсідалися на гарячі плюшеві сидіння – звідси можна було спостерігати, як центр міста повільно залишається позаду. Шпиль собору промайнув за вікном і зник, і поїзд попрямував на схід у Лонгó, там з гуркотом змінив лінію і, зрештою, вийшов на свій остаточний курс на північ. Тут потяг набрав швидкості, і чахкання локомотива зникло у ритмічному стукоті коліс по рейках.

      Лізетта склала руки на колінах і сиділа між мачухою та братом на середині лавки. Навпроти сидів батько – між Стівеном та Маргаритою.

      – Так що, ви упіймаєте найбільшу рибу? – звернулася вона до Стівена, нахиливши голову трохи убік.

      – Не думаю. Тут, мабуть, потрібні якісь особливі знання. Французька риба дуже розумна – не те що англійська.

      Лізетта захихотіла.

      – У будь-якому разі, не так важливо, чи риба буде великою. Головне – насолодитися процесом.

      – Найбільшу упіймаю я, – заявив Грегуар. – Ось побачите!

      – А я думаю, що Стівен упіймає більшу, ніж ти, – підділа його сестра.

      – Хто? – здивувався Азер.

      – Ти, мабуть, хотіла сказати «месьє Рейзфорд», Лізетто? – церемонно промовила Ізабель, трохи запнувшись від власного лицемірства.

      Лізетта спокійно, дещо глузливо подивилась на мачуху і відповіла:

      – Я? О, так, мабуть, так і хотіла.

      Ізабель відчула, як її серце стукнуло й завмерло. Вона боялася подивитися на Стівена – хоча навіть якби і наважилася, то все одно не зловила б його погляду, оскільки звучання власного імені його збентежило і тепер він не відводив очей від зелених пасовищ у прямокутних фрамугах вікон поїзду.

      Ні Азер, ні Грегуар ніяк не відреагували на промах, допущений Лізеттою, а Ізабель почала допитуватись у Маргарити, який змінний одяг та взяла для дітей на випадок, якщо ті захочуть поплавати у річці.

      – Хай там як, – Лізетта звернулася до Грегуара, – ніхто все одно не захоче їсти нічого з того, що ти упіймаєш. Чи не так, Стів… месьє?

      – Що? Чому це? Ти ж добрий рибалка, Грегуаре? Ти он і чудову нову вудку тепер маєш.

      Лізетта злісно подивилася на брата – наче він украв увагу Стівена. До кінця подорожі вона СКАЧАТЬ