Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ здавалася справді велетенською. Джек витягнув її та побачив, що монетка капітана Фаррена – з профілем Королеви з одного боку та з крилатим левом з іншого – перетворилася на срібний долар 1921 року. Деякий час хлопчик ретельно роздивлявся профіль Леді Свободи на срібнику, а тоді кинув грошик назад у кишеню джинсів.

      Джек витягнув із наплічника чисті речі; брудні він вирішив просушити до ранку, а тоді сховати назад, щоб за можливості випрати їх у Ландроматі або ж просто в найближчому струмочку.

      Доки він шукав шкарпетки, його рука натрапила на щось вузьке та тверде. Джек витягнув знахідку і побачив, що то зубна щітка. Враз у його свідомості виникли образи: дім, безпека, логіка. Усе, що втілювала зубна щітка, враз заполонило його думки. І хлопчик ніяк не міг потамувати ці емоції або ж уникнути їх. Зубна щітка має лежати в добре освітленій ванній кімнаті і використовуватися разом із піжамою на тілі й теплими капцями на ногах. І не було їй місця на дні рюкзака в холодному мóроці хліва для інструментів край кар’єру з видобування гравію в пустельному провінційному містечку, назви якого він навіть не знав.

      Його охопила самотність. Він повністю усвідомив свій статус вигнанця. І Джек заплакав. Він не побивався голосно й істерично, як люди, котрі приховують злість під маскою сліз, – ридав рівномірно, як той, хто раптом збагнув свою самотність і те, що вона триватиме довго. Він плакав, бо здавалося, що безпека й глузд полишили цей світ. Відчуження набуло реальних обрисів, що, вочевидь, наближало божевілля.

      Джек заснув ще до того, як у нього висохли сльози. Він спав, обхопивши свій рюкзак, лише у свіжих трусах та шкарпетках. Від патьоків сліз зосталися чисті смужки на брудних щоках, а в руці – затиснута зубна щітка.

      Розділ восьмий

      Тунель Оутлі

1

      Шість днів по тому Джек майже переборов свій відчай. За кілька перших днів подорожі він немовби виріс: здолав шлях від дитинства через юність до дорослості, – набув досвіду. Відколи він отямився на правому березі річки, то не повертався на Території, пояснюючи це вимушене уповільнення мандрівки тим, що так він збереже сік Спіді на випадок, коли той знадобиться найбільше.

      Та й сам Спіді радив йому пересуватися дорогами цього світу. Просто виконуй накази, приятелю.

      Коли сонце здіймалось на небосхил, а шлунок був наповнений, машини підвозили його на тридцять-сорок миль на захід. У цей час Території видавалися йому неймовірно далекими та примарними: нагадували фільм, що встиг забутися, мов коротка фантазія. Іноді, відкинувшись на пасажирському сидінні автомобіля якогось шкільного вчителя і відповідаючи на звичні питання стосовно себе, Джек і справді забував про Території. Вони справді забувалися, й він знову ставав – або майже ставав – таким самим хлопчиком, яким був на початку літа. Особливо на великих автострадах, коли водії висаджували його біля виїзду з дороги, а за десять чи п’ятнадцять хвилин, щойно він здіймав великий палець, перед ним зупинялася наступна машина.

      Зараз СКАЧАТЬ