Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч

Чтение книги онлайн.

      Савицький, ви не того…

      Як – збито Мавку?.. Хіба її можна збити?

      Можливо, Марино Іванівно, бульдозером, танком,

      БелАЗом, можливо, – людство вигадливе.

      Зачепити плечем її біле рамено —

      І Мавка в болоті білим череп’ям

      Кличе на поміч, про допомогу волає…

      Скільки ж туди, до урочища Вовчого?

      Десяток із гаком. Поїхали?!

      І треба ж до всього ще й Мавку!

      Звідки дізнались ви, Іване Івановичу?

      Хазяїн подзвонив у Спілку.

      До вас подзвонив… Вас попередити…

      Дзвоник його навздогінці за вами летить —

      Звати його Іван Іванович Савицький…

      Облиште виглуплюватись, Іване. За віщо

      Все так на мене за кілька цих літ навіжених:

      Смерть чоловіка, смерть матері… Смерть Мавки!

      Доле, чи можеш ти зупинитись на хвилю?

      Навіщо такий божевільний розбіг?

      Центрифуга життя, яка ж вона немилосердна —

      За кожен грам щастя тонну лиха відважує…

      Що то за димок над комином?

      Щоб тепло було, щоб зима вивітрилась.

      Маєте щось на душі – кажіть, Степанидо Іванівно!

      Всього відразу не можна – вже краще по крапелині.

      Тоді ходімо до майстерні – там слова вийдуть кращі.

      Там слова вийдуть гірші, тут – трохи вітром візьмуться.

      Хочу диму, хочу вогню, он як куріє. Ходімо!

      Марино, Марино, і воно тобі треба – і стільки?!

      Чого ти на мене дивишся пильно і моторошно?

      Гадаєш, відьма знову пісеньку свою заводить.

      Гадаєш, напророкувала, наврочила – і по всьому.

      Ні, не по всьому – на мене ланцюг свій

      Доля твоя накидає, на мене… Марино, Марино!

      Хочу диму березового, хочу вогню малинового —

      Мене уже та й по всьому нічим уже не збентежиш:

      Слово клади до слова, як дрова на зиму складають,

      Спалимо їх в каміні разом з дрівцятами вкупі,

      Слова горять, СКАЧАТЬ