Название: Норма
Автор: Софі Оксанен
Издательство: Фолио
Жанр: Зарубежная образовательная литература
Серия: Карта світу
isbn: 978-966-03-5083-0, 978-966-03-7629-8
isbn:
До подорожі в Ханой ще був час і волосся Алли було в гарному стані. Але вона жадала продовження роботи над ним саме зараз, в день поховання Аніти. Було очевидно, що вона хотіла, аби розмова закінчилася темою якості волосся та трендів зачісок.
Алла вже точно встигла поговорити про похорон зі своїм коханим чоловіком. Але якби Ламберт винюхав б що-небудь у Норми, Алла не була б такою спокійною. Або Ламберт відправив жінку спостерігати за поведінкою Маріон, щоб упевнитися, що та залишається в колії і може працювати.
– Покажи журнал замовлень, – сказала Алла.
Маріон простягнула їй книгу. Алла на схвалення посміхнулася. Українське волосся усіх зачарувало і змусило також всіх Аллиних подруг стати клієнтками «Туккатайка». Маріон не наважилася змінити їхні бронювання, що зробило розподіл часу ще важчим. Розклад весільних зачісок вона не хотіла міняти, бо від її перукарні залежав успіх свята, а таке змінювати не можна. Іншим клієнтам вона знайшла новий час, комусь навіть на місяці вперед. Це створювало напруженість. Сьогодні останній клієнт буде о дев’ятій вечора, а перший – вже о шостій ранку. Вона не впорається у весільний сезон без допомоги.
Алла продовжувала вивчати книгу, наче читала Біблію. Для Ламберта торгівельний оборот перукарні був дрімучим лісом, а відстеження доходів викликало чистісіньку паморозь. Вони не були постачальниками щастя для покупців, як Маріон, хоча вона ніколи не знайде у свою перукарню достойну заміну Аніти, навіть якщо приведе професіонала. Ніхто не міг заспокоювати знервованих через власне волосся жінок настільки добре, як покійна співробітниця. Вона була вродженою перукаркою і відчувала те, про що інші не хотіли навіть говорити. Хоча Маріон дуже боялася, що у перший же робочий день Аніти на поверхню спливе Хелена та минуле, або пролунає розповідь про те, як через тридцять років доля знову звела їх разом, але цього не сталося. Коли Аніта ступила через поріг «Туккатайка» в перший раз, вона не викрикнула, як сильно Маріон нагадує власну матір, і не почала її докоряти, що та ніколи не провідує Хелену.
До грудей Маріон на секунду закрався сум. Тільки Аніта розуміла її. Алла клацала імена книги замовлень нігтем, поклавши її на коліна.
– Скільки у нас ще українців у запасі?
– На тиждень. На два, якщо їх з росіянами перемішати.
Алла зітхнула і поглянула на свій телефон, котрий знову беззвучно блимав. Вона зробила так, щоб Маріон точно побачила, хто намагався до неї додзвонитися. Це знову був японець. Алла опустила трубку на коліна і чимось прикрила. Можливо, вона хотіла підкреслити те, що з найважливішими клієнтами не буде говорити у її присутності. Або таким чином намагалася показати свою владу: вона відповість тоді, коли їй зручно. Навіть японцю.
– А що ти думала запропонувати клієнтам після цього? Ми говорили з Максом про це. У тебе є тиждень. СКАЧАТЬ