Норма. Софі Оксанен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дочки. Це заспокоїло Маріон, але вона все ж таки сподівалася, що жінка зрозуміє, що відбувається, бо вона хотіла бачити сльози.

      Альвар опустив руку на плече Марґіт та забрав у неї глечик з кавою.

      – Я можу допомогти з обслуговуванням. Кінець поховальної церемонії був досить красивим.

      – Ми так і не розповіли матері, що трапилося. Якщо будете з нею говорити, не здумайте згадувати про розлив мозкової крові, – сказала Марґіт. Ви, напевно, з пошти. Товариш Аніти по роботі?

      Маріон вручила чашку кави своєму братові, щоб дати трохи часу подумати, але Альвар вже встигнув погодитися. Аніта, очевидно, не розповіла про своє звільнення і про нову роботу в перукарні «Туккатайка». Це не було чимось екстраординарним, бо люди постійно втрачають роботу, тому вона, напевно, не хотіла пояснювати й описувати нове робоче місце цій групі людей. Під час приймання їжі у промовах згадувалися сходи будинку Наакка та інша нікчемність – не більше за сміття. У словах було дуже мало спільного із справжнім життям Аніти. Маріон помітила, що пригнічений гнів знову піднімається у її грудях. Людей, які не знали покійну, не повинно було бути на проводі її у вічне життя. Це її розлютило б. Вона хотіла б, щоб гості пили вино, танцювали, щоб звучала «Абба» і щоб була Хелена, а не Ламберт. Коли священник читав промову, Ламберт шепотів Маріон, що вони з братом марно турбувалися і все йшло чудово. Ніхто не згадав про те, що трапилося з Хеленою і ніхто не пам’ятав Ламберта, навіть Маріон або Альвара. Час зробив своє діло.

      – Ми не могли розпізнати, що Аніта носила в собі щось подібне, – продовжувала Марґіт.

      – Депресія може бути підступною, – визнав Альвар.

      – Ви теж нічого не помічали?

      – Ну, може останнім часом Аніта була трошки більш відлюдкуватою, – сказав чоловік і подивився на Маріон, щоб отримати підтвердження. Вона нічого не говорила. Вона була не в змозі. Вона намагалася намацати в кишені носовички, але вони скінчилися. Альвар дав їй серветку. Маріон приклала її до очей.

      – Аніта ніколи не була соціальною людиною, – сказала її сестра. – Мені самій потрібно було дзвонити їй частіше і питати про справи.

      – Як тримається Норма? – спитав співрозмовник.

      – Їй, напевно, зараз найскладніше.

      – Норма хоче займатися всіма справами сама.

      – Якщо ми можемо якось допомогти…

      – Дякую, буду мати на увазі. Було б непогано поговорити з колегами Аніти, але я не можу нікого впізнати, – сказала Марґіт і розповіла, як дзвонила на поштове відділення серед усієї метушні та просила передати інформацію про похорон, але жінка, яка відповіла на дзвінок, не знала, про кого йшла мова.

      – На пошті великий плин кадрів, – визнав Альвар.

      Розмова почала рухатися в неприємному напрямку, брат міг довести цю вигадану історію до кінця. Маріон обережно відійшла подалі та він непомітно кивнув їй, продовжуючи подавати каву. Здавалося, що Марґіт зовсім забула, що колеги Аніти СКАЧАТЬ