Норма. Софі Оксанен

Чтение книги онлайн.

      Норма почула, як хтось гукнув її ім’я відразу, як вийшла з магазину і направилася в сторону дому. Вона інстинктивно зупинилася та відразу пожалкувала про це. Зуби Макса Ламберта блищали з-під старого маркізу кабака «Култапалма», засмага зробила так, що вони виділялися білизною, наче фірмова американська посмішка. Єдиною причиною зупинки Норми була звичайна ввічливість, бо вона не знала цього чоловіка і хотіла продовжити свій шлях, але Ламберт, очевидно, добивався іншого, спритно стрибнувши в сторону Норми і підігнавши свій крок під її ритм.

      – Ось тобі і несподіванка! – сказав Ламберт. – Я очікував на твій дзвінок!

      Не дивлячись на те, що пакет паперових рушників, який повисав на її пальцях, не вказував ні на що інше, окрім повернення додому, відкрити двері, які вже синіли за кілька метрів від неї, в компанії цього чоловіка було неможливо. Норма минула вхід до свого під’їзду і просто йшла вперед. Тераса пабу «Хейнахатту» ставала все ближчою. Ламберт зробив ще кілька швидких кроків і випередив її.

      – Чи можу я пригостити тебе пивом або іншим літнім напоєм?

      – Ні, дякую. На жаль, я не в настрої спілкуватися.

      – Інколи про речі треба говорити. У тебе є хтось, з ким ти можеш полегшити тягар свого серця?

      Крок жінки постійно прискорювався, і, здавалося, це чоловіка не дратувало. Вони оминули колону пабів так швидко, що мало не змусили зустрічних людей вивертатися, собак – піднімати свої носи, а жінок – тримати міцніше свої сумочки.