Ратники князя Лева. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

      – О, і тут вам поталанило! Я знаю все про всіх в окрузі!

      – І навіть те, що було давніше?

      – Ось уже десять зим, як я живу тут, – повідомив господар і, обернувшись до хати, голосно покликав: – Любославе!

      Із хати хутко вибіг підліток.

      – Чого стовбичиш? Відведи коня до стайні.

      Любослав миттю підбіг до приїжджого, взяв коня за вуздечку.

      – І не забудь покласти свіжої трави! Ма5ле! – продовжував розпоряджатися батько. – Скажи неньці, щоб приготувала кімнату і щось подала до столу.

      Хлопці виконували, судячи з усього, звичну їм роботу. Батько хотів було взяти у подорожнього торби, але той владним жестом відсторонив його і закинув клунки собі на плече.

      – Як тебе зовуть? – запитав подорожній.

      – Стоян. Стоян Лісник.

      – Чому Лісник?

      – Бо мій батько прибув сюди з лісу, він побудував багато домів у граді. А тебе як на ймення?

      – Тугар.

      Більше нічого господар не дізнався. Не вдалося виказати свою гостинність і господині: Тугар, зайшовши до відведеного йому помешкання, впав на ліжко і прокинувся лише під обід наступного дня. Коли він з’явився у світлиці, де зазвичай обідала родина, його зустрів Стоян.

      – Зараз жінка принесе попоїсти, – сказав він.

      Господар бачив, що пожилець уже не такий стомлений, як напередодні. Любитель потеревенити, Стоян вирішив скористатися нагодою.

      – Ти не проти, коли я тут присусіджуся? – запитав він.

      – Чого ж, сідай, – відповів Тугар.

      Йому самому не терпілося дізнатися місцеві новини.

      Принесли досить прості наїдки. Випереджаючи можливе запитання, господар щось пробурмотів про обмеження перед Великоднем і поборами, які він має заплатити, коли хтось довідається.

      – Особистий наказ короля, – стишено закінчив Стоян. – А усе це нашепотіла йому Констанція.

      – Король тут? – здивувався Тугар.

      – Усю зиму перебував у замку. Нелюбий йому Перемишль, а у Холм його не пускають.

      – Одначе дивно.

      – Що саме?

      – Дивно те, що не Лева Данило назвав своїм наступником. Я бував скрізь по світах. Усюди наступником стає первородний син.

      – Тут такого немає, – мовив Стоян. – Добре, хоч Лев спокійно сприйняв верховенство молодшого брата. В усякому разі, привселюдно. Але від часу смерті Данила зі Шварном не зустрічався. Так ти ж і сам маєш знати. Про це всі говорять.

      – Та в тому-то й справа, що не знаю, – спантеличив господаря Тугар. – Десять останніх років я був далеко від Русі.

      Стоян якось по-новому поглянув на постояльця.

      – Тож-бо дивлюся, що шкіра у тебе аж занадто засмагла, – сказав він.

      – Я багато років провів у Палестині, – повідомив Тугар.

      Звістка, яку сповістив приїжджий, СКАЧАТЬ