Название: Вагон №13
Автор: Вікторія Андрусів
Издательство: "Мультимедийное издательство Стрельбицкого"
Жанр: Приключения: прочее
isbn:
isbn:
– Припиніть. – Михайло спостерігав за присутніми й ловив кожне слово. Позаяк добре знав, що саме у таких ситуаціях можна безпомилково визначити, хто є хто. І відокремити спільників по духу від залітних пташок. Кар’єра останніх, як доводив досвід, тривалою й стрімкою не була.
– Найперше, що нам необхідно зробити (план тим часом визрівав у голові – недаремно полководці ставали генералами саме завдяки війнам) – це обмежити виїзд молоді до столиці. І якщо це гасло підхоплять усі крайові партійні організації, тоді ситуація залишатиметься під контролем.
– Хіба це можливо? – Несміливо заперечив хтось. – Ми ж не можемо видати санкцію на невиїзд тих, кому від шістнадцяти до двадцяти п’яти… А контролювати дорослих – взагалі абсурд.
– Санкцію – ні. Але, отримавши дозвіл згори (Михайло красномовно тицьнув вказівним пальцем у стелю), ми знайдемо ті неофіційні важілі, які приборкають студентську активність.
– Що ви хочете цим сказати? – Піймавши на собі спопеляючий погляд боса, запитуючий перелякано принишк.
– Я хочу сказати наступне. – Дебати нарешті набули форми цільового дискурсу. – За-перше. Невпинний контроль за всім, що відбувається на майдані. І не тільки контроль, але й прискіпливий аналіз. За-друге. Якщо натовп протягом кількох днів не розсмокчеться, навести довідки про місцезнаходження студентів кожного навчального закладу, починаючи від старших класів шкіл і закінчуючи коледжами, училищами та ВИШами. Перевірити кожного поіменно й особисто, і за результатами запиту відсутніх відраховувати з навчання у робочому порядку. У першу чергу бюджетників. Нічого плювати у корито, з якого хлебчеш. – Обвівши поглядом присутніх й упіймавши розгубленість додав. – Про санкцію, що забезпечить правомірність перерахованих дій, клопотатиму особисто. А далі час покаже. Залежно від подальшого розвитку подій діятимемо згідно розпорядженням і приписам. Все зрозуміло?
– Та начебто все…
– В такому випадку засідання закінчено…
Михайло витягнув з кишені паперову серветку й витер чоло. Зіночка зітхнула й захлопнула нет-бук, так і не надрукувавши жодного слова з усього, що наразі говорилося.
Один за одним партійці виходили із зали: хтось мовчки обмірковуючи щойно почуте, а хтось, хоробріший за відсутністю досвіду, пошепки коментуючи.
– Навіщо отак відразу наживати собі стільки ворогів у рідному місті?… Може, все розсмокчеться саме по собі… Як бач, Федорович собі на нові лички заробляє… Що СКАЧАТЬ