Вагон №13. Вікторія Андрусів

Чтение книги онлайн.

      – Який там регламент… – Шеф виглядав втомленим, попри те, що на годиннику – восьма ранку. – На порядку денному – одне-єдине питання.

      Вмить обравши відповідну до ситуації гримаску Зіночка сумлінно перепитала.

      – Яке?

      – Яке – яке… – Михайло відверто дратувався її псячою покірністю, хоч зазвичай людська покора приносила йому задоволення. – Порятунок рідної держави, ось яке…

      Ніночка розгубилася, і, здавалося, з її маленьких невиразних оченят попід окулярами ось-ось потечуть сльози.

      – Що, так і писати?

      – Пиши, що хочеш… Або нічого не пиши. – Партієць обвів поглядом невеличку конференц-залу, впевнюючись, що всі на місцях. Трохи заспокоївся. – Сьогодні засідання позачергове… Нерегламентоване, так би мовити… У зв’язку із подіями, що відбуваються…

      – А що власне такого надзвичайного відбувається, аби збирати людей спозаранку? – Репліка із зали змусила збіговисько напружитися у очікуванні пояснення. А тим часом той, кому належала репліка, вів далі. – Купка народних активістів, серед яких здебільшого студенти й безробітні, мирно зібралася на центральній площі країни, аби висловити власну точку зору щодо вступу до Євросоюзу. Хіба це заборонено Конституцією?

      – Ти, Остапе, як бач, зовсім нюх загубив. – Шеф мав звичку звертатися до однопартійців поіменно, не зважаючи на те, що самому перевалило трохи за тридцять. – Якби ти бодай із цікавості заїхав шляхом до роботи на вокзал, то не патякав би дурниць… А я от не полінувався й заїхав.

      – До чого тут вокзал? – Голос із зали вже не лунав так впевнено.

      – А те, що квиток у напрямку до столиці простому смертному придбати неможливо – поїзди перевантажені. І знаєш, який пасажирський контингент? – Михайло зробив невеличку паузу, аби дати аудиторії змогу зосередитись. – Молодь зі студентськими квитками. Просік?

      Чоловік, до якого адресувалося звернення, був виразно старшим за шефа й зберігав виваженість.

      – Це ні про що не свідчить. Хіба тільки про те, що студентство будь-якими шляхами прагне саботувати заняття. Хіба це вперше? Пригадайте, як було зірвано сесійні іспити, коли почалася реконструкція площі перед обласною адміністрацією. Гадаєте, їх насправді займало, скільки коштів списано з державного бюджету? Дзуськи. Це займало купку активістів – ініціаторів, що вирішили простим шляхом підняти собі рейтинг. Я сам був присутній там кілька днів, намагаючись влитися у маси, так би мовити… І я добре чув усі їхні розмови поміж собою… Патріотизмом там і не пахло, більше анархією.

      – Яка різниця, Остапе, що вони говорять поміж собою? – Дискусія нерегламентованих зборів погрожувала перерости у двобій. Михайло давно недолюблював говіркого й відвертого партійця, який наважувався на відміну від інших уголос висловлювати власну думку. Останній почувався упевнено – контрольний СКАЧАТЬ