Чорний обеліск. Тріумфальна арка. Ніч у Лісабоні (збірник). Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ буде до шостої. А після того приходь в «Альтштедтер Гоф». Я там тренуюсь.

      – Гаразд, – не задумуючись, погоджуюсь я.

      Герда підводиться.

      – Отже, тоді…

      І, на мій подив, підставляє мені своє обличчя. Посилаючи їй букет, я не думав, що до такого дійде. А, зрештою, чому б і ні? Мабуть, Ґеорґ каже правду: муки кохання треба лікувати не філософією, а тільки іншою жінкою. Я обережно цілую Герду в щоку.

      – Дурний, – каже вона і сміливо цілує мене в губи. – У мандрівних артистів немає часу на всілякі церемонії. За два тижні мені треба їхати далі. Ну, до вечора.

      Герда виходить з бюро, пряма, струнка, дужа. На голові в неї червоний берет. Здається, вона любить яскраві кольори.

      На подвір’ї, біля чорного обеліска, вона зупиняється й дивиться на нашу голгофу.

      – Це наш склад, – пояснюю я.

      Герда киває.

      – Вони дають якийсь прибуток?

      – Ледь-ледь, у такі часи…

      – І ти тут служиш?

      – Так. Смішно, правда ж?

      – Нічого тут немає смішного, – заперечує Герда. – Що ж тоді казати мені, коли я в «Червоному млині» вигинаюсь і просовую голову між ноги? Думаєш, Бог цього хотів, коли створював мене? Отже, до шостої.

      З саду з поливальницею в руках виходить стара фрау Кроль.

      – Пристойна дівчина, – зауважує вона, дивлячись услід Герді. – Хто це така?

      – Акробатка.

      – Он як, акробатка! Акробатки здебільшого пристойні. А вона часом не співачка?

      – Ні. Справжня акробатка. Робить сальто, стоїть на руках і звивається, як змія.

      – То ви її добре знаєте. Вона хотіла щось купити?

      – Ще ні.

      Фрау Кроль сміється. Скельця її окулярів виблискують проти сонця.

      – Любий мій Людвігу, – каже вона, – ви навіть не уявляєте собі, яким безглуздим здасться вам теперішнє вашо життя, коли вам стукне сімдесят.

      – В цьому я ще не дуже впевнений, – заперечую я. – Тобто воно й тепер уже здається мені досить безглуздим. А що ви думаєте про кохання?

      – Про що?

      – Про кохання. Небесне й земне?

      Фрау Кроль весело сміється:

      – Про це я вже, слава Богу, давно забула.

      Я сиджу в книгарні Артура Бауера. Сьогодні він має платити мені за уроки, які я даю його синові. Артур молодший скористався нагодою і, замість привітання, підклав мені на стілець дві кнопки. Я б за такий вчинок залюбки ткнув його тупе обличчя в акваріум із золотими рибками, що прикрашає плюшевий салон, однак мушу стримуватись, інакше Артур старший не заплатить мені, і Артур молодший знає це.

      Артур старший – низенький чоловік з гострою борідкою і жвавими очима.

      – Отже, йоги, – весело каже він, підсуваючи мені купу книжок. – Я тут відклав для вас усе, що в нас є. Йоги, буддизм, аскетизм, чревовіщання… Ви хочете стати факіром?

      Я СКАЧАТЬ