Під куполом. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Мені ніколи не подобалося її захоплення пілотуванням, – промовив містер Сендерс. Здавалося, він витяг на світ фрагмент плетива якогось свого внутрішнього діалогу. – Інколи я навіть загадувався, чи, бува, не спить Клоді з тим хлопцем.

      «Щоб матінка Доді спала з Чаком Томпсоном?» – Саммі була шокована й заінтригована одночасно.

      – Та ні, мабуть, – сказав він і зітхнув. – Як там не було, це вже неважливо. Ти не бачила Доді? Вона не ночувала вдома.

      Саммі ледь не промовила: «Так, учора вдень». Але якщо Додічка не спала вдома, ця фраза тільки занепокоїла б її таточка. І затягнула б саму Саммі в довгу балачку з дядьком, у котрого сльози вже ручаями текли по обличчю, а з однієї ніздрі повисла шмаркля. Це було б зовсім не кульно.

      Вони дісталися її автомобіля, старого «Шевроле», хворого на рак днища. Саммі прийняла на руки Малюка Волтера і скривилась від запаху. Там не просто лист чи бандероль у нього в підгузку, там ціла посилка Федерал Експрес.

      – Ні, містере Сендерс, я її не бачила.

      Він кивнув і витер собі носа тильним боком долоні. Шмаркля зникла або кудись інде причепилася. Вже легше.

      – Можливо, вона поїхала до молу з Ейнджі Маккейн, а потім у Сабаттус[159] до тітки Пег, тому й не змогла повернутися додому ввечері.

      – Авжеж, либонь, так і є.

      А коли Доді повернеться до Мілла, вона отримає приємний сюрприз. Знає Бог, вона його заслужила. Саммі відкрила дверцята машини і поклала Малюка Волтера на пасажирське сидіння. Дитяче крісельце вона перестала використовувати ще кілька місяців тому. Забагато мороки. До того ж вона завжди їздить обережно.

      – Приємно було побачитися з тобою, Саммі, – пауза. – Ти помолишся за мою дружину?

      – Угу… звісно, містере Сендерс, без проблем.

      Вона вже почала сідати до машини, та тут пригадала дві речі: Джорджія Руа буцнула їй цицьку своїм мотоциклетним чоботом (і то сильно, мабуть, там уже й синець є), а Енді Сендерс, нехай він і в скорботі, служить першим виборним їхнього міста.

      – Містере Сендерс.

      – Що, Саммі?

      – Дехто з тих нових копів поводилися доволі брутально тут. Ви могли б зробити щось з цього приводу. Розумієте, поки вони зовсім не знахабніли.

      Невесела усмішка не полишила його обличчя.

      – Ну, Саммі, я розумію, як ви, молодь, ставитеся до поліції – я й сам був молодим, колись – але в нас тут зараз доволі некрасива ситуація. І чим швидше ми трішки підсилимо владу, тим буде краще для всіх. Ти ж розумієш це, правда?

      – Звичайно, – відповіла Саммі. Вона зрозуміла головне: скорбота, неважливо, справжня вона чи ні, не може завадити політику виливати з рота потоки лайна. – Ну, до побачення.

      – Вони гарна команда, – промовив Енді нерішуче. – Піт Рендолф проконтролює, щоб вони взяли себе в руки. Носитимуть однакові капелюхи… Тан… тож-бо… танцюватимуть під одну дудку. Захищати і служити, ну, ти сама знаєш.

      – Звичайно.

СКАЧАТЬ