Клітка, або Дискотека 80-х. Василь Врублевський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Клітка, або Дискотека 80-х - Василь Врублевський страница 7

СКАЧАТЬ бити). Не наривайся, кажу!

      Жанка. Ну-ну… Давай!

      Щур. Що то я не врубаюсь? Що, бунт?

      Жанка. А мені не можна…

      Щур. Що-що? Що значить: тобі не можна?

      Шпрот. Та що ти її слухаєш? Дай по харі – і тягни!

      Жанка. Дай! Дай по харі! (Щур заламує Жанці руку. Жанка скрикує). Тільки я на підписці у Хими!

      Щур. Що-о-о?

      Шпрот. Бреше!

      Царик. Стоп! (До Жанки). Чим докажеш?

      Жанка (визивно). Моє діло – попередити. Ви ж закон знаєте… Я що, кончена – підпискою Хими дуркувати?

      Царик. І коли це він за тебе підписався? Вперше чую…

      Жанка. Позавчора.

      Щур. Гонить! Нутром чую…

      Царик. Помовч… (До Жанки). Ну дивись!.. Якщо збрехала, сама знаєш!

      Жанка. Знаю…

      Царик. Усією пацанвою кликувати будемо!

      Жанка (Щуру). Відпусти! (Щур відпускає). То я пішла? (Альці із Воркутою, махаючи ручкою). Па-па, дівчатка! Гарного вам відпочинку!

      Жанка, гордо задерши голову, іде і зникає під аркою.

      Алька і Воркута із заздрістю і водночас із ненавистю дивляться їй услід.

      Щур (по недовгій паузі). Не повезло вам, красапєти! Чи, може, у вас підписка теж?

      Алька і Воркута із понурою приреченістю опускають голови.

      Шпрот. Ну, раз нема підписки – відпрацюєте за себе і за подружечку свою!

      Царик. Негарно вона вчинила. Не по дружбі!

      Воркута. Та пішла вона!..

      Царик. Вона пішла, а ви лишились! Ну, що тут вдієш? Така вже доля ваша… Розчехляйтеся!

      6

      («Money, Money, Money» / «АBBА»)

      Міліцейський відділок.

      Кабінет капітана. На стіні – портрет «залізного Фелікса» (Дзержинського).

      Капітан сидить за столом. Заходить Матрос.

      Капітан мовчки висовує шухлядку стола, Матрос мовчки опускає у шухлядку загорнутий у газету пакунок.

      Матрос. Як домовлялися…

      Капітан. Перерахую. Потім. Не сумнівайся.

      Матрос. Можна не рахувати. Все чотко! Мені із вами в такі ігри грати не резон.

      Капітан. Знаю. Просто процес люблю. Дуже, знаєш, ефект оздоровчий. Знімає втому і піднімає настрій. У тебе, що, хіба не так?

      Матрос. Якось не…

      Капітан (не вислухавши Матроса, засовує шухляду). Слухай, Матросе, все збираюся тебе спитати: а чого ти безкозирку не носиш? Чи хоча б тільняшку? (Наспівує).

      «Тельняшка полосатая

      В мелкую полосочку.

      Ах, жизнь моя поддатая,

      Да под селедочку, под водочку!»

      Тобі, Матросе, звикати треба. Доганяєш, про що я? Підведуть тебе твої пришибеї під монастир. Та якби ж під монастир! Монастир – то ще фігня. Особливо якщо жіночий. У жіночий монастир я би й сам із задоволенням… СКАЧАТЬ