Клітка, або Дискотека 80-х. Василь Врублевський

Чтение книги онлайн.

      Воркута. Не дурій! Пішли. Пустить, куди вона дінеться?!

      Алька. Не пустить. Сказала: щоб у десять була вдома, – і хана: рівно в десять двері на замок, ключ під подушку. І хоч ти що!..

      Жанка. Так батько, може, впустить? У тебе ж батько є?

      Алька. І батько є, і сестра молодша. Тільки вони матір бояться, як вогню… Це раніше батя мене захищав, поки не запив по-чорному. А тепер – фігушки заступиться! Боїться, що матір в ЛТП його здасть…

      Воркута. Ну, гаразд. Пішли до мене. Може, проканає якось тихенько пробратися у спальню… А ні, то викину із вікна якийсь куртяк, у нашім дворі на дитячій площадці перекантуєшся до ранку. Там є хатка на курячих ніжках. Нормально, я вже там ночувала, коли із предками посварилася і з дому пішла. Класно було! Залізла, лежу, у віконце зиру. До дванадцяти батько під під’їздом курив одна за одною, ждав, що вернуся. А пізніше вже й матір вискочила. І давай мене шукати. Батько в один бік біжить, мати – в другий… Потім збіжаться, заскочать у квартиру – а мене нема! Знов біжать… Так до ранку і бігали… Я дивилась, дивилась, та й заснула… А вранці прихожу – прикиньте! – предки як шовкові: обнімають, плачуть, цілують, мало не в ноги падають… Отак-от!.. То що, Алько, до мене?

      Алька (знизує плечима). А що робити?.. Пішли…

      4

      («Здравствуй, мальчик Бананан» / ВІА «Весёлые ребята»)

      Капітан (до сержантів). Втихомирили? Не бунтують більше?

      Котрийсь із сержантів. І менше теж. Ми їм тут популярно пояснили…

      Капітан. Не перестаралися?

      Котрийсь із сержантів (регоче). Розтин покаже!

      Капітан. Тіпун тобі на язик!.. (Погрожує кулаком). Дивись мені! Жартівник хренов!..

      Котрийсь інший із сержантів. Я!

      Капітан. Що ти?

      Котрийсь інший із сержантів. Сержант Хренов!

      Капітан. Що, справді?

      Котрийсь із сержантів. Справді, товаришу капітане!

      Капітан (сміється). От умора! Із новеньких?

      Хренов. Так точно!

      Капітан. Ну гаразд. Із тобою, Хренов, пізніше познайомимося. Сподіваюсь, ти не сволоч і не цирозник… (Підходить ближче до «мавп’ятника»). Ну, дауни, що цього разу не поділили? Що за привід був для такого буйного свята? Ну-у?! Мовчите? Корчите із себе партизанів на допиті у гестапо? Ну-ну… Мушу вас розчарувати. Якщо я покличу єфрейтора Диню, гестапо відпочиватиме! Вірите?.. Вірите! І правильно. Це якраз той випадок, що краще повірити на слово і не нариватися на зайві неприємності. Неприємностей вам і без Дині вистачить. Зрозуміли, дауни? Не чую! Відповідаємо дружнім хором, за чарівним помахом моєї руки. Чітко і голосно: «Так точно!» Ну ж бо!..