Клітка, або Дискотека 80-х. Василь Врублевський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Клітка, або Дискотека 80-х - Василь Врублевський страница 3

СКАЧАТЬ голову і дико верещить; хтось відповзає убік…

      Над «полем битви» розноситься гучне: «Мінти!!! Мінти!!!» Бійка умить припиняється. Здатні самостійно пересуватися «бійці» (Матрос, Шпрот, Щур і Царик – у тім числі) розбігаються хто куди, рятуючись втечею. На «полі битви» залишаються поранені і покалічені…

      З’являються міліціонери. Оточують залишки учасників «місива». Грубо і брутально заламуючи «бійцям» руки, копаючи їх ногами, штовхаючи, б’ючи по нирках, «доблесні стражі порядку» під завершальні акорди пісні виводять-тягнуть-волочать «бійців» за лаштунки…

      3

      («No, there is none like you» / «Scorpions»)

      Пізній вечір (власне, ніч). Парк. Алейка обіч «Клітки».

      Лавочка під крислатим кленом.

      На стовпі трохи оддалік блимає – ніби світломузика – неоновий ліхтар.

      На лавочці – троє дівчат: Алька, Жанка, Лєнка (Воркута). П’ють вино «Аліготе» – із пляшки, по черзі: зробивши ковток, передають пляшку із рук в руки. Закушують шоколадом (розгорнута обгортка із гіркою плиточок – на лавочці).

      Алька(співає):

      За окном барабанит дождь,

      В серой комнате серая тень.

      И крадется серая ложь

      В этот серый осенний день.

      Ты сегодня домой не пойдёшь,

      Позвонишь маме, скажешь: «Не жди!» —

      Потому, что на улице дождь,

      А у нас еще ночь и стихи…

      Воркута. Алько! А коли тебе перший раз, тобі скільки було?

      Алька. Тринадцять…

      Воркута (до Жанки). Бреше?

      Жанка. Бреше, мабуть.

      Воркута. А без понтів? Скільки?

      Алька. Тринадцять!

      Воркута. Що, справді тринадцять?

      Алька. А то!

      Воркута (до Жанки). А тобі?

      Жанка. П’ятнадцять… Здається… (Згадує, подумки рахує). Ну да! П’ятнадцять.

      Воркута. О, то я між вами стара дєва!

      Жанка. В смислі?

      Воркута. А мені вже шістнадцять було… Якраз на дні народження і…

      Жанка. Напоїли – і?..

      Алька. Напоїла – і!.. Вона напоїла… Січеш?

      Жанка. А! Любов? Да?

      Воркута. Ага. Любов. Велика і красива…

      Алька. А толку?

      Воркута. Толку мало… Я ж за ним, падло, півроку ушивалася. Думала: дам – і все, мій буде… На день народження покликала у ліс, на шашлики… Тиждень предків на пецики крутила… А він!.. «Нічого, – каже, падла, – не пам’ятаю, а значить, нічого й не було!» Гуд бай, аривідерчі, «вон пашла»!..

      Жанка. А ти?

      Алька. Вона й пішла. По повній програмі і на всю котушку! П’ятирічку за два роки, ударниця туда!

      Воркута. Нічого… Пару раз потім підвалював: відика кликав подивитися, ну і те-се… Але я його відшила. Із принципу…

      Алька. Принципова!

      Жанка. СКАЧАТЬ