Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

      Розлетілись, розсипались,

      Сонечко вставало.

      А я стояв, дивувався,

      Та аж страшно стало.

      Уже вбогі ворушились,

      На труд поспішали,

      І москалі на розпуттях

      Уже моштрувались.

      Покрай улиць поспішали

      Заспані дівчата,

      Та не з дому, а додому!

      Посилала мати

      На цілу ніч працювати,

      На хліб заробляти.

      А я стою, похилившись,

      Думаю, гадаю,

      Як то тяжко той насущний

      Люди заробляють.

      От і братія сипнула

      У сенат писати

      Та підписувать, та драти

      І з батьки і брата.

      А меж ними і землячки

      Де-де проглядають.

      По-московській так і ріжуть,

      Сміються та лають

      Батьків своїх, що змалечку

      Цвенькать не навчили

      По-німецькій, а то тепер

      І кисни в чорнилах!

      П’явки! п’явки! Може, батько

      Остатню корову

      Жидам продав, поки вивчив

      Московської мови.

      Україно! Україно!

      Оце твої діти,

      Твої квіти молодії,

      Чорнилом политі.

      Московською блекотою

      В німецьких теплицях

      Заглушені!.. Плач, Украйно!

      Бездітна вдовице!

      Піти лишень подивиться

      До царя в палати,

      Що там робиться. Прихó[д]жу:

      Старшина пузата

      Стоїть рядом; сопе, хропе,

      Та понадувалось,

      Як індики, і на двері

      Косо поглядало.

      Аж ось вони СКАЧАТЬ