Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

      Заворушилася пустиня.

      Мов із тісної домовини

      На той остатній страшний суд

      Мертвці за правдою встають.

      То не вмерлі, не убиті,

      Не суда просити!

      Ні, то люди, живі люди,

      В кайдани залиті.

      Із нор золото виносять,

      Щоб пельку залити

      Неситому!.. То катаржні.

      А за що? Те знає…

      Вседержитель… А може, ще

      Й Він не добачає.

      Онде злодій штемпований

      Кайдани волочить;

      Он розбойник катований

      Зубами скрегоче,

      Недобитка товариша

      Зарізати хоче!

      А меж ними, запеклими,

      В кайдани убраний,

      Цар всесвітній! Цар волі, цар,

      Штемпом увінчаний!

      В муці, в каторзі не просить,

      Не плаче, не стогне!

      Раз добром нагріте серце

      Вік не прохолоне!

      А де ж твої думи, рожевії квіти,

      Доглядані, смілі, викохані діти,

      Кому ти їх, друже, кому передав?

      Чи, може, навіки в серці поховав?

      О, не ховай, брате! Розсип їх, розкидай!

      Зійдуть, і ростимуть, і у люди вийдуть!

      Чи ще митарство? чи вже буде?

      Буде, буде, бо холодно,

      Мороз розум будить.

      І знов лечу. Земля чорніє,

      Дрімає розум, серце мліє.

      Дивлюся: хати над шляхами

      Та городи´ з стома церквами,

      А в гор[од]ах, мов журавлі,

      Замоштрували москалі;

      Нагодовані, обуті

      І кайданами окуті,

      Муштруються… Далі гляну:

      У долині, мов у ямі,

      На багнищі город мріє;

      Над ним хмарою чорніє

      Туман тяжкий… Долітаю —

      То город безкраїй.

      Чи то турецький,

      Чи то німецький,

      А може те, що й московський.

      Церкви, та палати,

      Та пани пузаті,

      І ні однісінької хати.

      Смеркалося… огонь огнем

      Кругом запалало, —

      Аж злякавсь я… «Ура! ура!

      Ура!» – закричали.

      «Цу-цу, дурні! схаменіться!

      Чого се ви раді?

      Що горите?» – «Экой хохол!

      Не знает параду.

      У нас парад! Сам изволит

      Сегодни гуляти!»

      «Та де ж вона, тая цяця?»

      «Вон СКАЧАТЬ