Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

      Молюся, Господи, помилуй,

      Спаси Ти нас, Святая Сило,

      Язви язик мій за хули

      Та язви мира ізціли.

      Не дай згнущатися лукавим

      І над Твоєю вічно-славой

      Й над нами, простими людьми!..»

      І плакав Гус, молитву дія,

      І тяжко плакав. Люд мовчав

      І дивувався: що він діє,

      На кого руку підійма!

      «Дивіться, люде: осьде булла,

      Що я читав…» – і показав

      Перед народом. Всі здрогнули:

      Іван Гус буллу розідрав!!

      Із Віфліємської каплиці

      Аж до всесвітньої столиці

      Луна, гогочучи, неслась.

      Ченці ховаються… Мов кара,

      Луна в конглаві оддалась —

      І похилилася тіара!

      Зашипіли, мов гадюки,

      Ченці в Ватікані,

      Шепочеться Авіньйона

      З римськими ченцями,

      Шепочуться антипапи,

      Аж стіни трясуться

      Од шопоту. Кардинали,

      Як гадюки, в’ються

      Круг тіари. Та нищечком,

      Мов коти, гризуться

      За мишеня… Та й як паки?

      Однієї шкури

      Така сила… а м’ясива!!!..

      Аж здригнули мури,

      Як згадали, що у Празі

      Заґелкали гуси

      Та з орлами летять биться…

      Конглав схаменувся,

      Зібрав раду. Положили

      Одностайне стати

      Против Гуса. І в Констанці

      Всіх ворон скликати!

      Та стерегти якомога

      І зверху і здолу,

      Щоб не втекла сіра птаха

      На слав’янське поле.

      Як та галич поле крила —

      Ченці повалили

      До Констанця; степи, шляхи,

      Мов сарана, вкрили

      Барони, герцоги і дюки,

      Псарі, герольди, шинкарі,

      І трубадури (кобзарі),

      І шляхом військо, мов гадюки.

      За герцогинями німота;

      Хто з соколами на руках,

      Хто пішки, верхи на ослах —

      Так аж кишить! Все на охоту,

      Мов гад у ірій, поспіша!

      О чеху! Де твоя душа??

      Дивись, СКАЧАТЬ