Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

      «Ой гоп, гопака!

      Полюбила козака,

      Та рудого, та старого —

      Лиха доля така.

      Іди ж, доле, за журбою,

      А ти, старий, за водою,

      А я – так до шинку.

      Вип’ю чарку, вип’ю другу,

      Вип’ю третю на потуху,

      П’яту, шосту, та й кінець.

      Пішла баба у танець,

      А за нею горобець,

      Викрутасом-вихилясом…

      Молодець горобець!»

      Старий рудий бабу кличе,

      А та йому дулі тиче:

      «Оженився, сатано, —

      Заробляй же на пшоно;

      Треба діток годувать,

      Треба діток одягать.

      А я буду добувать,

      А ти, старий, не гріши,

      Та в запічку колиши,

      Та мовчи, не диши».

      «Як була я молодою преподобницею,

      Повісила хвартушину над віконницею;

      Хто йде – не мине,

      То кивне, то моргне.

      А я шовком вишиваю,

      В кватирочку виглядаю:

      Семени, Івани,

      Надівайте жупани,

      Та ходімо погуляймо,

      Та сядемо заспіваймо».

      «Заганяйте квочку в бочку,

      А курчата в вершу

      ………….

      ………….

      І… гу!

      Загнув батько дугу,

      Тягне мати супоню;

      А ти зав’яжи, доню».

      «Чи ще? чи годі?»

      «Ще, ще!

      Хоч погану! Самі ноги носять».

      «Ой сип сирівець

      Та криши опеньки:

      Дід та баба,

      То й до ладу, —

      Обоє раденькі.

      Ой сип сирівець

      Та криши петрушку:

      ………….

      ………….

      Ой сип сирівець

      Та накриши хріну:

      ………….

      ………….

      Ой сип воду, воду

      Та пошукай броду, броду…»

      «Годі! годі! – кричить Гонта, —

      Годі, погасає.

      Світла, діти!.. А де Лейба?

      Ще його немає?

      Найти його та повісить.

      Петелька свиняча!

      Гайда, діти! Погасає

      Каганець козачий».

      А Галайда: «Отамане!

      Погуляймо, батьку!

      Дивись – горить; на базарі

      І видко, і гладко.

      Потанцюєм. Грай, кобзарю!»

      «Не хочу гуляти!

      Огню, діти! дьогтю, клоччя!

      Давайте гармати;

      В потайники пустіть огонь!

      Думають, жартую!»

      Заревіли гайдамаки:

      «Добре, батьку! Чуєм!»

      Через греблю повалили,

      Гукають, співають.

      А Галайда кричить: «Батьку!

      Стійте!.. пропадаю!

      Постривайте, не вбивайте:

      Там моя Оксана.

      Годиночку, батьки мої!

      Я її достану!»

      «Добре, добре!.. Залізняче,

      Гукни, щоб палили.

      Преподобиться з ляхами…

      А ти, сизокрилий,

      Найдеш іншу».

      Оглянувся —

      Галайди СКАЧАТЬ