Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

      «Задзвонили, задзвонили!» —

      Пішла луна гаєм.

      «Ідіть же ви та молітесь,

      А я доспіваю».

      Повалили гайдамаки

      Аж стогне діброва;

      Не повезли, а на плечах

      Чумацькі волові

      Несуть вози. А за ними

      Сліпий Волох знову:

      «Ночували гайдамаки

      В зеленій діброві».

      Шкандибає, курникає,

      І гич не до речі.

      «Ну лиш іншу, старче Божий!» —

      З возами на плечах

      Кричать йому гайдамаки.

      «Добре, хлопці, нате!

      Отак! Отак! Добре, хлопці!

      Ануте, хлоп’ята,

      Ушкваримо!»

      Земля гнеться,

      А вони з возами

      Так і ріжуть. Кобзар грає,

      Додає словами:

      «Ой гоп, таки так!»

      Кличе Гандзю козак:

      «Ходи, Гандзю, пожартую,

      Ходи, Гандзю, поцілую;

      Ходім, Гандзю, до попа

      Богу помолиться;

      Нема жита ні снопа,

      Вари варениці».

      Оженився, зажурився —

      Нічого немає;

      У ряднині ростуть діти,

      А козак співає:

      «І по хаті ти-ни-ни,

      І по сінях ти-ни-ни,

      Вари, жінко, лини,

      Ти-ни-ни, ти-ни-ни!»

      «Добре! Добре! Ще раз! Ще раз!» —

      Кричать гайдамаки.

      «Ой гоп, того дива!»

      Наварили ляхи пива,

      А ми будем шинкувать,

      Ляшків-панків частувать.

      Ляшків-панків почастуєм,

      З панянками пожартуєм.

      Ой гоп таки так!

      Кличе панну козак:

      «Панно, пташко моя!

      Панно, доле моя!

      Не соромся, дай рученьку,

      Ходім погуляймо;

      Нехай людям лихо сниться,

      А ми заспіваймо.

      А ми заспіваймо,

      А ми посідаймо,

      Панно, пташко моя,

      Панно, доле моя!»

      «Ще раз, ще раз!»

      «Якби таки або так, або сяк,

      Якби таки запорозький козак,

      Якби таки молодий, молодий,

      Хоч по хаті поводив, поводив.

      Страх мені не хочеться

      З старим дідом морочиться.

      Якби таки…»

      «Цу-цу, скажені! Схаменіться!

      Бач, розходилися! А ти,

      Стара собако, де б молиться,

      Верзеш тут погань. От чорти!» —

      Кричить отаман. Опинились;

      Аж церков бачать. Дяк співа,

      Попи з кадилами, з кропилом;

      Громада – ніби нежива,

      Анітелень… Поміж возами

      Попи з кропилами пішли;

      За ними корогви несли,

      Як на Великдень над пасками.

      «Молітесь, братія, молітесь! —

      Так благочинний начина. —

      Кругом святого Чигрина

      Сторожа стане з того світу,

      Не дасть святого розпинать.

      А ви Україну ховайте:

      Не СКАЧАТЬ