Кобзар. Вперше зі щоденником автора. Тарас Шевченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Кобзар. Вперше зі щоденником автора - Тарас Шевченко страница 50

СКАЧАТЬ співає! Коли не послухаєш, усе іншу. Підкрадьмось, братці, та послухаєм, а тим часом задзвонять.

Старшина первий і другий

      А що ж? То й ходімо!

Старшина третій

      Добре, ходімо.

      Старшини нишком стали за дубом, а під дубом сидить сліпий кобзар; кругом його запорожці і гайдамаки. Кобзар співає з повагою і неголосно.

      Ой волохи, волохи,

      Вас осталося трохи;

      І ви, молдавани,

      Тепер ви не пани;

      Ваші господарі —

      Наймити татарам,

      Турецьким султанам,

      В кайданах, в кайданах!

      Годі ж, не журіться;

      Гарно помоліться,

      Братайтеся з нами,

      З нами, козаками;

      Згадайте Богдана,

      Старого гетьмана;

      Будете панами,

      Та, як ми, з ножами,

      З ножами святими,

      Та з батьком Максимом

      Сю ніч погуляєм,

      Ляхів погойдаєм,

      Та так погуляєм,

      Що аж пекло засміється,

      Земля затрясеться,

      Небо запалає…

      Добре погуляєм!

Запорожець

      Добре погуляєм! Правду старий співа, як не бреше. А що б то з його за кобзар був, якби не волох!

Кобзар

      Та я й не волох; так тілько – був колись у Волощині, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за що.

Запорожець

      Ну, та дарма; утни яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар.

Гайдамака

      Та не голосно, щоб не почула старшина.

Запорожець

      А що нам ваша старшина? Почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі. У нас один старший – батько Максим; а він як почує, то ще карбованця дасть. Співай, старче Божий, не слухай його.

Гайдамака

      Та воно так, чоловіче; я це й сам знаю, та ще ось що: не так пани, як підпанки, або – поки сонце зійде, то роса очі виїсть.

Запорожець

      Брехня! Співай, старче Божий, яку знаєш, а то й дзвона не діждемо – поснемо.

Гуртом

      Справді, поснемо; співай яку-небудь.

Кобзар(співає)

      Літа орел, літа сизий

      Попід небесами;

      Гуля Максим, гуля батько

      Степами-лісами.

      Ой літає орел сизий,

      А за ним орлята;

      Гуля Максим, гуля батько,

      А за ним хлоп’ята,

      Запорожці ті хлоп’ята,

      Сини його, діти,

      Поміркує, загадає,

      Чи бити, чи пити,

      Чи танцювать, то й ушкварять,

      Аж земля трясеться.

      Заспіває – заспівають,

      Аж лихо сміється.

      Горілку, мед не чаркою —

      Поставцем черкає,

      А ворога, заплющившись,

      Катá, не минає.

      Отакий-то наш отаман,

      Орел сизокрилий!

      І воює, і гарцює

      З усієї сили —

      Нема в його ні оселі,

      Ні саду, ні ставу…

      Степ і море; скрізь битий шлях,

      Скрізь золото, слава.

      Шануйтеся ж, вражі ляхи,

      Скажені собаки:

      Йде Залізняк Чорним шляхом,

      За СКАЧАТЬ