Місто кісток. Кассандра Клэр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Г’юґо, – сказав чоловік, указавши на пташку на плечі. – Г’юґо – ворон, тому він знає багато речей. До речі, а я – Годж Старкветер, професор історії, тому я всього не знаю.

      Клері трохи посміялася і потисла простягнуту руку.

      – Клері Фрей.

      – Для мене честь познайомитися з тобою, – сказав він. – Це честь – познайомитися з тою, що голіруч убила равенера.

      – Не голіруч. – Дивно, коли вітають за чиєсь убивство. – А Джейсовим… не пам’ятаю, як ця штука називається.

      – Вона про мій сенсор, – підказав Джейс. – Запхала його тварюці просто в пащеку. Певне, руни його задушили. Думаю, мені потрібний інший, – додав він за мить. – Я мав повідомити раніше.

      – У зброярні є кілька запасних, – відповів йому Годж. Коли він усміхнувся Клері, тисячі дрібних зморшок розійшлися від його очей, як тріщини на старій картині. – Швидко здогадалася. Що підказало тобі, що сенсор можна використати як зброю?

      Перш ніж вона встигла відповісти, у кімнаті почувся різкий сміх. Клері була так захоплена книжками та Годжем, що не помітила Алека, який розвалився у м’якому червоному кріслі біля порожнього каміна.

      – Не можу повірити, що ви купилися на цю історію, Годже, – сказав він.

      Спершу Клері навіть не зреагувала на його слова. Вона здивовано витріщилася на нього. Як і багатьох інших одинаків, її зачаровувала схожість між братами і сестрами, і тепер, при світлі дня, вона бачила, наскільки Алек був схожий на сестру. Те саме чорне як смола волосся, ті ж тонкі брови, що вигинались у кутиках, та ж бліда шкіра й рум’яні щоки. Але якщо Ізабель була самовпевненою, то Алек провалився у кріслі, наче сподівався, що його не помітять. Його вії були такі ж довгі й темні, як і в Ізабель, але якщо її очі були чорними, то в нього – сині, як пляшкове скло. Ворожість у його очах була такою концентрованою, якою буває лише кислота.

      – Я не зовсім зрозумів, про що ти, Алеку, – Годж повів бровою. Клері задумалася, скільки йому років. Незважаючи на сивизну у волоссі, чоловік був якогось невизначеного віку. Одягнений в акуратний, старанно випрасуваний сірий твідовий костюм, він був би подібний на доброзичливого професора коледжу, якби не глибокий шрам, що розсікав праву сторону його обличчя. Цікаво, звідки він у Годжа. – Ти хочеш сказати, що це не вона вбила цього демона?

      – Звичайно, не вона. Погляньте на неї, Годже: дівчина з приземлених, й, крім того, ще мала. Вона ніяк не могла впоратися з равенером.

      – Я не мала, – перебила Клері. – Мені вже шістнадцять… буде… в неділю.

      – Ровесниця Ізабель, – сказав Годж. – Її ти теж вважаєш дитиною?

      – Ізабель походить з однієї з найвидатніших династій Мисливців за тінями, – сухо мовив Алек. – А це дівчисько родом з Нью-Джерсі.

      – Я з Брукліна! – обурилася Клері. – І що? Я вбила демона у власному будинку, а ти ледь не луснеш від заздрощів, тому що це зробила я, а не якісь розпещені самовпевнені пуцьвірінки з багатої родини, як-от ти чи твоя сестра!

      Алек СКАЧАТЬ