Горить свiча. Володимир Малик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Калка[47]! Коротке колюче слово, що буде вічно ятрити серце невгасимим болем. Калка! Невеличка степова річечка, притока Кальміуса! Ти могла б стати місцем нашої звитяги, якби знайшовся сильний і розумний вождь, що зібрав би все військо в один кулак. Могла б! Але не стала – через нерозум, через князівські незгоди та чвари, заздрість та роз’єднання… Натомість стала нашою неславою, нашою мукою і непоправною втратою – спільною могилою для тисяч і тисяч руських витязів…

      Хто ж винен? Мстислав Удалий та Мстислав Київський, ворожда між якими привела до роз’єднання війська? Половці, що кинулися тікати від першого натиску татар і розладнали стрій галицько-волинських полків? Чи й він сам та інші молодші князі, які могли сказати своє слово і наполягти на об’єднанні, але не сказали і не наполягли?

      Може, коли б вони тоді на Калці винищили військо хана Джучі, – а така можливість була, – то тепер не прийшов би і не погромив Рязанської та Суздальської земель його син Батий, не тікали б звідти в Галичину та на Волинь тисячі втікачів – бояр, ремісників, смердів? Може…

      Тут плин його думок перервався: до хоромини зайшов князь Михайло.

      Данило викинув наперед руки – пішов йому назустріч.

      – Брате! Я радий бачити тебе в Галичі! Мій дім – твій дім! Ти сам! А де ж твоя жона, а моя сестра, Олена? Де твої домочадці?

      – Я так поспішав, що залишив їх на півдорозі з дружиною. Вони незабаром прибудуть до тебе. А зі мною лише боярин Федір, мій духівник Іван та невеликий почет.

      Вони почоломкалися. Данило запросив князя сідати.

      – Спасибі, брате, – розправив сиві вуса Михайло Всеволодович. – Я теж радий, що дістався до тебе. Хоча між нами було всього – і доброго, і злого, я думаю, ти не пам’ятатимеш зла, як і я його не пам’ятаю, і допоможеш нам у нашій біді.

      – Що ж трапилося, брате? Кажи!

      Михайло Всеволодович підняв стомлені очі, гірко усміхнувся.

      – Калка і через багато літ нагадує про себе, бо там ми повелися не мудро…

      – Калка? – здивувався Данило Романович, вражений тим, що київський князь мовби прочитав його нинішні думки-спогади про давно відшумілі події. – Яким чином?

      – Ми втекли з Києва, брате.

      – Втекли з Києва? Чому?

      – Мунгали підступили… Ти знаєш, що навесні упав Переяслав, а це хан Менгу сплюндрував Чернігів і підійшов до Києва…

      – О Боже! Була битва?

      – Битви не було. З якими силами було обороняти Київ? У мене всього жменька дружинників! Тож я, не чекаючи, поки мунгали перекриють всі входи й виходи з міста, вирішив їхати до тебе та до короля угорців Бели, щоб просити допомоги. Поодинці ми нічого не вдіємо – татари поб’ють нас! Пам’ятаєш Калку?

      – Ще б пак!

      – Я довго думав у той вечір – як бути? Обороняти Київ і вмерти смертю витязя СКАЧАТЬ