Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник

Чтение книги онлайн.

      Іде він до коняки, заводить її в воду, сідає на неї верхи – і через озеро! А чорти бачать, що він коняку між ногами несе. Розбійник під'їхав до чортів, і подумали вони: «Ми можемо коняку на собі нести, а він між ногами несе. Він сильніший за нас».

      А в тому лісі був здоровенний дуб. Чорти й кажуть розбійникові:

      – Давай бігти до того дуба. Як ми скоріше добіжимо, то не будеш будувати церкву, а як ти скоріше, то будеш.

      А він каже:

      – Що там бігти. У мене хлопець є, що може забігти скоріше, як ви. Але дивіться, щоб не загубився. Бо як загубиться, то будете відповідати.

      Відчинив він сумку та й пустив зайця. І лиш чорти побачили, що він пустив, а де дівся заєць, то не вгледіли. І зажурилися чорти. Раз, що скоріше за них добіг «хлопець», а друге, що забіг десь і треба за нього відповідати. Питають вони розбійника:

      – Що ти хочеш з нас, щоб лиш не будував ту церкву?

      – Нічого не хочу, лиш хочу ту жінку, що я вам продав, – каже їм хлопець.

      І не було що робити чортам. Привели вони паню і дали її розбійникові.

      Віддав розбійник панові жінку, а пан дав йому під документом все своє майно. Та взяв жінку і пішов у світ. А розбійник лишився на панськім добрі. І від тої пори не було панщини.

      Дідова дочка й бабина дочка

      Були дідо й баба. Мав дідо свою дочку і баба свою. Дідова дочка була робітна, а бабина лінива. Та й усе баба їла діда та й їла за його дочку. Казала, щоб дідо її вивіз у ліс. Дідо впріг коня в сани, бо то було зимою, і каже:

      – Поїдемо, дочко, в ліс.

      І їхали вони полем, далі заїхали до лісу і їдуть лісом. Їдуть, дивляться, стоїть хата. Дідо каже:

      – Зайдемо до тої хати і будемо тут ночувати.

      Зайшли до тої хати, в хаті холодно. Дідо каже:

      – Я йду принесу дров, а ти тут, дочко, сиди.

      Вона ждала, ждала, батька нема. І тут об'явився дідок маленький та й каже:

      – Дочечко, наклади вогонь, нагрій води, помий мені бороду, обчеши мені голову, звари мені каші.

      Дівчинка пішла надвір, внесла дров, наклала вогонь, нагріла води, вмила дідові голову, бороду, геть діда цілого помила. І тоді зварила йому каші. Дідо поїв, і вона сама поїла. І каже дідо:

      – Аби ти знала, дочечко, прийдуть зараз розбійники і будуть тебе брати танцювати. Ти би казала, що ти не маєш черевиків, що не маєш файної сукенки – всього тобі треба, щоб до танцю вбратися. Але аби не все казала за раз, а по одному.

      І дідок пішов, а вони прийшли й постукали у вікно, заграли під вікном і кажуть:

      – Вийди до нас танцювати.

      А вона:

      – Я, – каже, – не маю сукенки, я не маю в що вбратися.

      Вони пішли й принесли їй сукенку.

      – Вийди до нас танцювати.

      – Я не маю черевиків, – каже вона.

      Вони пішли й принесли їй черевики.

      – Вийди до нас танцювати.

      А вона каже, що не має файної хустки. І так вона все по одному називала, а вони по одному носили. А то вже четверта година настала, СКАЧАТЬ