Звірослов. Таня Малярчук

Чтение книги онлайн.

      Капітоліна зіскакує з ліжка і біжить до вікна.

      – Ти чула це, Натаха? Як щось бахкає об землю. Ти чула це?

      Натаха незадоволено бурчить щось з-під ковдри.

      – Натаха, тут попахує криміналом! – збуджено каже Капітоліна. – Нам треба викликати міліцію. Так по через день бахкає.

      – Я нічого не чула, – сонно відповідає Натаха. – Заспокойся, Капітоліна. Лягай спати. Ти перечиталася любовних романів.

      – І таких людей, як ти, – більшість, – ображається Капітоліна. – Таким людям усе байдуже. У них перед носом уб’ють людину, а вони скажуть, що нічого не чули. Не можна так жити.

      – Ти куди? – Натаха висуває голову з-під ковдри.

      – Я йду на вулицю. Подивлюся, що це бахкає.

      – Зараз третя ночі, Капітоліна! Нікуди не йди! Ще мені цього не ставало! Нікуди не йди!

      Капітоліна одягає на нічну сорочку з мініатюрними рюшами чорну синтепонову куртку.

      – Ходи зі мною, Натаха. Якщо мене вб’ють – ти будеш винна.

      – А хто буде винен, якщо приб’ють нас обох? – Натаха все-таки встає з ліжка і теж одягається. – Ти сумашедша, Капітоліна. І чим я думала, коли брала тебе до себе жити?

      Вони крадькома виходять на коридор, спускаються сходами на перший поверх.

      – Мороз, – шепоче Натаха. – Я залегко вбралася.

      У Капітоліни блищать від хвилювання і передчуття очі. Вона не слухає Натаху. У голові проносяться спотворені злобою і ненавистю мармизи розбійників, які от-от нападуть, і Капітоліна не матиме звідки сподіватися на допомогу.

      Капітоліна всміхається.

      Розбійники нападуть, прикладуть ніж до її тендітної білої шийки, докинуть ще кілька масних жартів, і тоді, коли всяка надія на порятунок згасне і Капітоліна почне промовляти останню у своєму житті молитву, – тоді мусить з’явитися ВІН. Капітолінин рятівник, Капітолінин принц. Він одним пострілом знешкодить одразу всіх розбійників (скільки б їх не було). Лице таке серйозне і безжальне (схоже на лице Альберта Романовича). З легкістю, наче пушинку, він візьме Капітоліну на руки (бо вона якраз лежатиме на землі) і суворо спитає:

      – Відколи це такі молоді леді розгулюють о третій ночі самі, без лакеїв?

      Капітоліна тулитиметься до його широких грудей, вдихатиме його мужній запах. Відповість, гордо задерши носика:

      – Я не зобов’язана перед вами звітувати! Ви мені не батько і не чоловік!

      – Ну що ж, – скаже він, і погляд його потеплішає, – щоб отримати відповідь на своє запитання, мені доведеться одружитися з вами.

      – Тільки через мій труп!

      – Спокуслива пропозиція. Я думаю, ви будете найвродливішою нареченою серед усіх покійниць.

      Натаха СКАЧАТЬ